XX. ФІЛОСОФІЯ УКРАЇНИ

20.1. Філософська думка Київської Русі

20.2. Розвиток філософії в духовній культурі України XIV- XVII ст.

20.3. Філософія Григорія Сковороди

20.4. Українська філософія XIX ст.

20.5. Філософські течії в Україні другої половини XIX - початку XX ст.

20.6. Філософія та світогляд українського романтизму

Філософія в Україні розвивалася як невід'ємна час­тина історичної свідомості нашого народу, відображала процеси, що відбувалися в суспільному житті нації. Як особлива форма самоусвідомлення національної культу­ри, філософія в Україні існувала в тісному взаємозв'язку з суспільно-громадською, політичною, науковою та релі­гійною думкою.

Як і кожній національній філософії, українській влас­тиві свої типові риси, що сформувалися на основі націо­нального характеру, так званої «української душі». До них належать: кордоцентризм (від лат. «кордос» - серце) - розуміння дійсності не стільки мисленням («головою»), скільки «серцем» - емоціями, почуттями, внутрішнім, «душею»; антропоцентризм - спрямованість на люди­ну, осмислення її сутності і в цьому зв'язку — можли­вості здобуття щастя в звичайному житті; екзистенційність - гостре переживання життя, даного моменту існування, здатність «пропускати» загальноприйняті цін­ності крізь особистий життєвий досвід, щоб таким чином знайти «правду», сенс, мету власного життя; «софійність», толерантність і діалогічність - терпи­мість, гідне ставлення до різних проявів незгоди зі своїми принциповими ідеями, прагнення вести з ними коректну дискусію. Філософія в Україні часто існувала не у цілісності філософських систем, а у вигляді мас­штабу ідей, виражених у літературі, поезії, публіцис­тиці. Ключові слова

кордоцентризм, кардіогносія, антеїзм, «софійність», символічний світ, агіографічна література, полемісти, братства, самопізнання, макрокосм, мікрокосм

Г. Сковорода