Історія поняття досвіду почалася разом із виникненням трансцендентальної філософії.
Необхідність критики філософських понять, яку розкрила трансцендентальна філософія, створила умову для справжньої історії понять, так що попередні дебати, зокрема і про досвід, виглядали тільки філологічно-логічною підготовкою до справжнього філософського процесу.
Як було показано, рамки історії поняття досвіду заклали Кант і Гегель. Однак топографія досвіду стала справою не тільки трансцендентальної чи ідеалістичної філософії, але й філософії загалом. Ми бачили, як в неокантіанській філософії відбувся опис регіону науково-культурного досвіду. Регіон первинного досвіду тут залишився ще неописаним, однак у філософії символічних форм Касирера ми здобуваємо зовнішній опис меж цього регіону.Найважливішим висновком опису наукового і культурного досвіду є його творча спроможність, його виражальна активність, що становить основу дійсності людського життя і духа. Це творче начало досвіду виявлено не тільки в термінах гносеології, але й в термінах практичної філософії. Вже від Ланге топографія науково-культурного досвіду виявляється способом аргументації на користь «морального лібералізму», політичного та онтологічного плюралізму. Досвід, як він розуміє сам себе в описі цього регіону, є досвідом визнання множинності форм взаємодії «життя і духа», людини і її довкілля.
Аргументом на користь цього ж висновку, але з протилежних, навіть ворожих щодо неокантіанства позицій, є спроба топографії регіону науково- культурного досвіду, здійснена прагматичною філософією. Прагматична топографія досвіду приходить до схожого висновку, хоча йшла до нього досить відмінним шляхом, основний напрям якого заклав Чарльз Сандерс Пірс (1839—1914). Прагматичний етап історії досвіду почався з позиції, де семіотична та епістемологічна перспективи опиняються в нерозривній єдності. Цю єдність було задано Пірсом, який аналізував досвід переважно в дусі філософських положень Канта, а філософн-прагматики, які неодноразово переглядали принципи взаємозв’язку цих перспектив, розвинули їх аж до повного заперечення епістемології та абсолютизації семіотичного підходу у Квайна і Рорті.
Прагматизм приніс у філософське вивчення досвіду кілька інновацій. Передусім, прагматична філософія почала проблематизувати семіотичний вимір досвіду. Прагматизм також тлумачив досвід як «космос» активної людської діяльності, вираженої в концепції «inquiry». Однак попри новизну прагматичної настанови, Пірс рухався в рамках, заданих Кантом і Гегелем. До того ж, Пірс продовжив епістемологічну кантівську лінію в історії досвіду, хоч і значно змінив її, заклавши підвалини її подолання в інших філософських проектах.Цей розділ присвячено тому, шо нового приніс в топографію досвіду прагматизм. Ми розглянемо тут намагання описати прагматичний вимір досвіду, вихід на який поступово привів у сучасній філософії до відмови від епістемології та проблематизації філософської мови, якою досвід послуговується в самоописі. Ми розглянемо дескрипцію межі досвіду і розуму, яку представлено в працях Чарльза Сандерса Пірса, Джона Д’юї (1859—1952), Вілфрида Селарса (1912—1989), Віларда Ван Ормана (1908—2000) та Ричарда Рорті (нар. 1931).
3.1.
Еще по теме Історія поняття досвіду почалася разом із виникненням трансцендентальної філософії.:
- 5. Історія поняття досвіду: попередні зауваги
- Історія поняття досвіду складається з двох частин: передісторії та власне історії.
- Мінаков М.А.. M61 Історія поняття досвіду: Моноірафія. - K.: Вид. ПАРАПАН,2007. - 380 с., 2007
- Рамки історії поняття досвіду: взаємозоповнюваність концепцій досвіду Канта і Гегеля
- Особливості історичного виникнення філософії. Філософія і міфологія
- 1.1. Передісторія поняття досвіду
- Поняття досвіду в марбурзькому неокантіанстві
- 2. Поняття досвіду в теорії тя метатеорії
- Предмет, проблеми та історія філософії науки і техніки
- Початок історії поняття досвіду
- Досвід свідомості у філософії Гегеля
- Поняття античної філософії. Етапи її розвитку та загальні особливості
- Імплікації' теорії досвіду у філософії ідеальної мови