ТЕМА 10 НАРИС ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ

Ми знаходимося в досить скрутному ста­новищі, коли хочемо схарактеризувати україн­ську філософську думку, бо ми можемо з пов- ною певністю сказати, що маємо справу лише з початками і наміченням думок, які можуть бути розвинені в дальшій філософічній твор­чості українських мисленників майбутнього.

Дмитро Чижевський

Духовне відродження сучасної України - одна з важливих перед­умов розв'язання суспільно-політичних та економічних проблем. Сприяти цьому має належне вивчення й осмислення української філо­софії'. Історично сталося так, що українська філософія не набула світового визнання, проте вона має цілу низку таких особливостей, що роблять її своєрідною, унікальною та неповторною. Постаючи в основному внутрішнім явищем української культури, вона, тим не менше, не була ізольованою від світових філософських процесів і в кожну епоху української історії концентровано виражала її інте­лектуальну сутність. В наш час українська філософія набула мож­ливості самостійного розвитку на тому багатющому історичному ґрунті, який постає її реальною спадщиною.

Після вивчення матеріалу теми Ви повинні

історичні та культурні особливості формування україн­ської філософської думки;

етапи розвитку української філософії та їх загальну характеристику;

зміст і проблематику найвизначніших культурно- освітніх та філософських пам’яток;

характерні риси й особливості української філософії на кожному з етапів її розвитку та особливості її зв’яз­ку із загальноісторичним процесом.

пояснювати історичні особливості проявів україн­ських філософських пошуків в залежності від суспіль­но-історичного та культурно-освітнього контексту; простежувати історичний зв'язок змісту пам’яток віт­чизняної суспі льно-гуманпарної думки;

робити порівняльний аналіз філософських надбань різних епох української історії.

причини історичних та культурних особливостей укра­їнської філософської думки;

органічний зв’язок розвитку філософських ідей із духов­ними та суспільно-політичними процесами в Україні; культурне та соціальне значення філософської спадщини для розвитку сучасного українського суспільства.

О План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

10.1. Українська філософія як органічна складова української духовної культури. Загальні особливості української філософії.

10.2. Провідні філософські джерела та філософські ідеї часів Київської Русі.

10.3. Україна - Європа: духовні зв’язки доби Відродження. Поява професійної філософії в Україні.

10.4. Особливості філософських курсів Києво-Могилянської академії. Життя та філософська діяльність Г.Сковороди.

10.5. Університетська філософія в Україні ХІХ ст. Філософські ідеї в українській літературі та громадсько-політичних рухах.

10.6.Особливості розвитку української філософії ХХ ст.

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ І поняття

• АНТЕІЗМ - так деякі дослідники називають прояви в українському національному характері та філософській думці любові до Землі, культ Землі.

• АНТРОПОЦЕНТРИЗМ (від грец. aHthropos - людина і лат. сепЇгит - центр) - філо­софський принцип, згідно з яким людина є центром Всесвіту або займає центральне положення у всіх міркуваннях та вирішеннях.

• БАРОКАЛЬНІСТЬ - на думку цілої низки дослідників - виявлення особливостей украї­нської філософської думки у вигляді її рухливості, динамізму та певній концентрова- ності навколо проблем духовного вдосконалення, пов’язаного із глибокою релігійністю.

• БРАТСЬКІ ШКОЛИ - центри освіти та духовного життя в Україні, що виникали, починаючи від XVI ст.. з метою збереження православних засад життя та протидії католицькій експансії.

• ЕМОЦІЙНІСТЬ - одна із провідних особливостей української філософії, що полягає у наданні переваги прямому щирому почуттю над раціональним міркуванням при вирі­шенні смисложиттєвих проблем.

• ЕСТЕТИЗМ - особливість української філософії та духовності взагалі, що проявляє себе у цінуванні краси в усіх її виявленнях.

• НЕПОМІТНОГО ЗЛА ФІЛОСОФІЯ - оригінальна концепція М.В.Гоголя, згідно з якою у боротьбі Бога та диявола за людські душі найнебезпечнішим для людини постає ма­леньке, непомітне зло, через прийняття якого людина поступово опиняється у диявольсь­ких пазурах.

• ПРОСВІТНИЦТВО - європейська течія в галузі культурного і духовного життя XVI­XVIII ст., що ставила собі за мету сформувати погляди, котрі виходили передусім з вимог людського розуму.

• РЕНЕСАНС (від фр. БенаЇввапсе) - європейська епоха Відродження (ХІІІ- к. XVI ст.); виникнення нового відчуття життя, що споріднене з античністю і протилежнеСередньовіччю.

• СПОРІДНЕНА ПРАЦЯ - (за визначенням Г.Сковороди) вид діяльності, котрий особ­ливо припадає людині до душі, відповідає її природним схильностям та здібностям, приносить радість і задоволення вже й сам по собі, а не лише своїм результатом.

10.1.