Простір і час

З погляду сучасної філософії простір і час нерозривно пов'язані між собою й з матерією, що рухається, формами існування якої вони є. За цією концепцією, буття поза часом неможливе так само, як буття поза простором, простір і час без матерії - порожні уявлення, абстракції, що існують тільки в нашій уяві.

♦ Простір - це сукупність співвідносин, що виражають координацію матеріальних об'єктів, їхнє розташування відносно одне одного й відносну величину (відстань та орієнтацію). Простір виражає порядок розташування одночасно існуючих об'єктів, їхню довжину.

♦ Час - це сукупність відносин, які виражають координацію станів (явищ), що змінюють одне одного, їхня послідовність і тривалість.

Наведені визначення показують неможливість подати поняття простору та часу в їхньому відриві від матерії, неможливість їхнього розгляду як деяких абсолютно самостійних сутностей. Тут простір і час не розуміються інакше, ніж визначені властивості нескінченої сукупності матеріальних об'єктів.

Залежність простору й часу від матерії визначає й усі їхні основні властивості. І хоча вони однаковою мірою є формами існування матерії, проте між ними є й розходження. А тому вони мають низку властивостей, як загальних, так і таких, що відрізняють їх одне від одного.

Загальні властивості:

У Загальною властивістю є їхня об'єктивність. Оскільки матерія не залежить від свідомості людей, простір і час також незалежні від неї.

У силу вічності існування матерії, вічні простір і час. Не може бути такого положення, коли матерія існувала б до того, як з'явилися простір і час, або після того, як вони вже зникли.

Нескінченність і безмежність. У застосуванні до простору безмежність означає, що в який би бік й на яку б відстань не відбувався рух, ніде й ніколи ми не досягнемо такої межі, яку можна вважати межею. Нескінченність простору виявляється в тому, що якими б значними не були розміри системи, завжди знайдеться така система більшого порядку, яка буде містити у собі першу систему в якості одного зі своїх елементів.

Простір і час мають властивості абсолютності і відносності. Абсолютність розуміється не в ньютонівському змісті, вона виявляється в тому, що, незалежно від зміни явищ, від будь-яких змін у матеріальних тілах, простір і час об'єктивно існують. Інакше кажучи, жоден матеріальний об'єкт, якими б властивостями він не володів, не може виявитися поза часом і простором. Властивості простору і часу можуть змінюватися разом зі зміною властивостей матерії. Наприклад, залежно від матеріальних умов може змінюватися кривизна простору, що знайшло своє відображення у створених М. Лобачевським, В.Риманом та ін. неевклідових геометріях. А. Ейнштейн довів, що у різних інерційних системах, відлік довжини відрізків та проміжки часу різні. Ці приклади свідчать про відносність простору й часу.

Важливою властивістю є й те, що простір і час безперервні та разом із тим перервні (дискретні). Безперервність простору і часу: між будь-якими двома елементами просторової довжини завжди існує такий елемент довжини, який з'єднує два перших у єдину просторову довжину. Так само між двома будь- якими тимчасовими інтервалами завжди знайдеться третій, що з'єднає їх у єдину тимчасову тривалість. Переривчастість простору й часу полягає в тому, що вони містять елементи, які розрізняються за своїми внутрішніми властивостями, за структурою, тобто за своїми якісними характеристиками.

Внутрішня суперечливість. Попередні дві властивості (тобто четверта та п'ята) є прикладами її вияву. Нескінченність простору й часу складається відповідно з кінцевих тривалостей окремих матеріальних процесів.

Які ж властивості відрізняють простір і час один від одного? Математично тривимірність простору виявляється у взаємооднозначній відповідності між його точками та трійками чисел - їхніми координатами у заданій довільній системі координат.

Час, на відміну від простору, одновимірний. Це означає, що якщо заданий початок відліку в часі, то початок або кінець якогось процесу, довжина часового проміжку будуть описані одним числом.

Особливою властивістю простору є його тривимірність. Вона виявляється, по-перше, у тому, що тіло в просторі може пересуватися у будь- якому напрямку: вгору, униз, праворуч, ліворуч, уперед та зворотно. По-друге, усі матеріальні тіла володіють тривимірною просторовою формою - протяжністю у довжину, ширину та глибину.

Час має властивість незворотності. У часі неможливий зворотний рух. Час минає завжди й усюди в одному й тому ж напрямку: від минулого через теперішнє до майбутнього. Звідси випливає незворотність у часі причинно- наслідкових зв'язків.

З вищевказаних властивостей простору і часу випливає те, що простір має властивості симетрії, а час - асиметричний. Симетричність простору виявляється в тому, що об'єкти, розташовані в одній частині простору, можуть бути дзеркальним відображенням матеріальних об'єктів іншої частини простору щодо визначеної лінії. Має місце й симетрія простору щодо осі обертання його коло довільної точки. Симетрія простору виявляється у симетричній конфігурації різних матеріальних тіл. Наприклад, у формі кристалів, побудови метеликів тощо.

Абстрактні поняття простору й часу є відносними, вони можуть змінюватися, уточнюватися з розвитком науки, однак простір і час залежно від цього змінюються, пристосовуючись до нашого досвіду.

Мінливість уявлень про простір і час означає лише те, що наш досвід і наше пізнання все більше пристосовуються до об'єктивного простору й часу та правильніше й глибше їх відображають. Обґрунтування об'єктивності простору й часу має актуальне значення для сучасної фізики, що зустрілася з їх новими властивостями в галузі мікросвіту.

Розвиток уявлень про простір і час показав, що як такі простір і час роздільно не існують. Вони є сторонами єдиної сутності - чотиривимірного «простору-часу». Навколишній світ - це світ подій, що характеризуються місцем і часом.

Спеціальна теорія відносності (СТВ) завдяки доведенню відносності простору і часу, увела новий абсолют. Таким абсолютом є чотиривимірний «простір-час», де три координати просторові, а четверта - часова. У цілому філософське значення спеціальної теорії відносності полягає в тому, що вона відкрила нерозривний зв'язок, органічну єдність простору і часу. Висновки СТВ на даний час знаходять своє підтвердження у практиці.

Подальший розвиток уявлень щодо простору й часу та їхній взаємозв'язок з матерією пов'язаний зі виникненням загальної теорії відносності (ЗТВ). Створення ЗТВ сприяло подальшому розвитку уявлень щодо простору й часу й тим самим більш глибокому розумінню характеру взаємозв'язку простору, часу і матерії, що рухається. Однак вважати, що проблема простору і часу у фізиці вирішена повністю, було б передчасним. Розвиток квантової фізики, космології і т.д. ставить перед наукою все нові й нові питання, вирішення яких багато в чому пов'язане з подальшим розвитком вчення про матерію та її властивості.

Теперішні труднощі вирішення проблеми простору і часу щодо деяких сфер знання дозволяють припустити, що подібне вирішення, можливо, пов'язане зі створенням фізичної теорії, більш загальної, ніж теорія відносності та квантова теорія полів. При тому не виключена можливість відкриття якоїсь більш загальної форми існування матерії, стосовно якої просторово-часова форма стане однією з її різновидів.

Екзаменаційні питання

1. Проблема «буття» у філософії. Види буття.

2. Категорія субстанції. Субстанція і матерія.

3. Матерія. Рух як спосіб існування матерії.

4. Простір і час як основні форми матеріального світу.

Література

1. Аристотель. Метафизика // Соч.: В 4 т. - М.: Мысль, 1976. - Т. 1.

2. Вернадский В.И. Философские мысли натуралиста. - М.: Наука, 1988.

3. Сартр Ж.-П. Бытие и ничто: Опыт феноменологической онтологии. - М.: Республика, 2000.

4. Сартр Ж.-П. Екзистенціалізм - це гуманізм // Читанка з історії філософії. Книга VI. Зарубіжна філософія XX століття.

5. Хайдеггер М. Бытие и время // Статьи и выступления: Пер. с нем. / Составл., перевод, вступ. статья, комментарии и указатели В.В.Бибихина. - М.: Республика, 1993. - С. 391 - 406.

6. Хайдеггер М. Що таке метафізика? // Читанка з історії філософії. Книга VI. Зарубіжна філософія XX століття. - К.: 1993.

Підручники та навчально-методичні посібники

1. Петрушенко В.Л. Філософія: Курс лекцій. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти III-IV рівнів акредитації. - Львів: «Новий світ - 2000», 2002.

2. Причепій Є.М., Черній А.М., Чекаль Л.А. Філософія: Підручник. - К.: Академвидав, 2008.

3. Смольков О.А., Дещинський Ю.Л. Філософія: Навчальний посібник, 2-ге видання, стереотипне. - Львів: Магнолія Плюс, 2006.

4. Філософія: Навчальний посібник: Курс лекцій / За ред. проф. І.Ф. Надольного. - К.: Вікар, 1997.

5. Філософія. Навчальний посібник / Є.М. Причепій, А.М. Лерній, В.Д. Гвоздецький та ін. - К.: Аграрна наука, 2000.

6. Філософія: Підручник для студентів вищих закладів освіти / За ред.І.В. Бичко. - К.: Либідь, 2002.

7. Філософія. Підручник / За загальною редакцією Горлача М.І., Кременя В.Г., Рибалка В.К. - Харків: Консум, 2000.