Речовина. Простір. Час. Рух і енергія.

З’ясовуючи своє місце у Всесвіті, люди з кожним століттям все глибше проникали в суть навколишніх речей і явищ. Цей процес по­легшувався тим, що внаслідок узагальнення тисячолітньої практики вони передовсім виробили собі певні найзагальніші поняття, якими виражався зміст усього людського досвіду, - категорії (як-ось суб­станція, простір, час, властивість і відношення, якість і кількість, рух, стан, реальність, можливість і дійсність, випадковість і необхідність) та певні принципи (причинності і розвитку, єдності і різноманітності, тотожності і відмінності тощо).

По-друге, викристалізувалися умови, завдяки дотриманню яких у процесі розмірковування досягається істинне знання, інакше — роз­роблено логічний апарат — форми, прийоми і закони мислення, зав­дяки якому і забезпечувалося пізнання навколишнього світу. Зокре­ма, неабияку роль при дослідженні об’єктів різного структурного рівня відіграли другий і третій закони логіки, відповідно закон суперечності («А не є не-А») та закон виключення третього («В є або А, або не-А»). Однак при цьому завжди залишалася відкритою проблема реальності: наскільки «все те, що має буття» точно і повно відображається засо­бами нашого пізнання. Або ж, кажучи мовою XX ст., наскільки фізич­на реальність, яка виявляє себе через певні експериментальні установ­ки і фізичні теорії, є адекватна реальності об’єктивно існуючій. Як відомо, І. Кант, зокрема, намагався протиставити взаємно дві реаль­ності: незалежну від людини і непізнаванну нею реальність ноуменів («речей у собі», сутність) і пізнаванну, залежну від людини реальність речей-для-нас, реальність явищ (феноменів).

У XX ст.

Близько 70 років тому швейцарський астроном Роберт Ем- ден (1862-1940) сказав: «Дорога до пізнання зір пролягає через атом». Насправді ж, як це з’ясовується вже в наші дні, весь перебіг народження й розвитку нашого Всесвіту визначається процесами породження і взаємоперетворення елементарних частинок, що є якраз предметом дослідження квантової механіки. І тут доречно ще раз підкреслити: обговорювана нами фізична реальність фор­мується як сума трьох складових. Це — об’єктивна реальність плюс два людські фактори — практика експериментів і теоретич­на, осмислююча діяльність учених. Як це видно із з’ясування при­роди фотона, окремі властивості досліджуваних об’єктів прояв­ляють себе лише в певних експериментальних ситуаціях. Іноді доводиться підозрювати, що ці властивості породжуються саме вимірювальними приладами, тоді як про справжнє їх існування кон­кретно нічого сказати не можна. Однак іншого, надійнішого спо­собу проектувати реальність мікросвіту на макросвіт немає.

2.1.