Речовина. Простір. Час. Рух і енергія.
З’ясовуючи своє місце у Всесвіті, люди з кожним століттям все глибше проникали в суть навколишніх речей і явищ. Цей процес полегшувався тим, що внаслідок узагальнення тисячолітньої практики вони передовсім виробили собі певні найзагальніші поняття, якими виражався зміст усього людського досвіду, - категорії (як-ось субстанція, простір, час, властивість і відношення, якість і кількість, рух, стан, реальність, можливість і дійсність, випадковість і необхідність) та певні принципи (причинності і розвитку, єдності і різноманітності, тотожності і відмінності тощо).
Як відомо, Іммануїл Кант (1724-1804) стверджував, що ці категорії і принципи дані людині апріорі, його ж висловлювання щодо їх ролі дуже образні: «Без чуттєвості жоден предмет не був би нам даний, а без розуму про жоден з них не можна було б мислити. Думки без змісту порожні, споглядання без понять сліпі... Лише із поєднання їх може виникнути знання».По-друге, викристалізувалися умови, завдяки дотриманню яких у процесі розмірковування досягається істинне знання, інакше — розроблено логічний апарат — форми, прийоми і закони мислення, завдяки якому і забезпечувалося пізнання навколишнього світу. Зокрема, неабияку роль при дослідженні об’єктів різного структурного рівня відіграли другий і третій закони логіки, відповідно закон суперечності («А не є не-А») та закон виключення третього («В є або А, або не-А»). Однак при цьому завжди залишалася відкритою проблема реальності: наскільки «все те, що має буття» точно і повно відображається засобами нашого пізнання. Або ж, кажучи мовою XX ст., наскільки фізична реальність, яка виявляє себе через певні експериментальні установки і фізичні теорії, є адекватна реальності об’єктивно існуючій. Як відомо, І. Кант, зокрема, намагався протиставити взаємно дві реальності: незалежну від людини і непізнаванну нею реальність ноуменів («речей у собі», сутність) і пізнаванну, залежну від людини реальність речей-для-нас, реальність явищ (феноменів).
У XX ст.
процес пізнання, як ніколи раніше, зіткнувся з труднощами. Найвиразніше це проявилося у квантовій механіці, де, зокрема, на противагу поняттям необхідності, дійсності та визначеності введено поняття випадковості, можливості та неозначеності. Квантова механіка поставила питання про специфіку простору і часу в мікросвіті. Що більше, вона ж виявила недоліки класичної логіки, зокрема закону виключення третього як засобу відображення кван- товофізичної реальності (бо ж фотон, електрон та інші частинки є і частинками, і не-частинками— хвилями).Близько 70 років тому швейцарський астроном Роберт Ем- ден (1862-1940) сказав: «Дорога до пізнання зір пролягає через атом». Насправді ж, як це з’ясовується вже в наші дні, весь перебіг народження й розвитку нашого Всесвіту визначається процесами породження і взаємоперетворення елементарних частинок, що є якраз предметом дослідження квантової механіки. І тут доречно ще раз підкреслити: обговорювана нами фізична реальність формується як сума трьох складових. Це — об’єктивна реальність плюс два людські фактори — практика експериментів і теоретична, осмислююча діяльність учених. Як це видно із з’ясування природи фотона, окремі властивості досліджуваних об’єктів проявляють себе лише в певних експериментальних ситуаціях. Іноді доводиться підозрювати, що ці властивості породжуються саме вимірювальними приладами, тоді як про справжнє їх існування конкретно нічого сказати не можна. Однак іншого, надійнішого способу проектувати реальність мікросвіту на макросвіт немає.
2.1.
Еще по теме Речовина. Простір. Час. Рух і енергія.:
- Рух і енергія
- Простір і час
- Речовина
- Рух як спосіб існування матерії
- М. Гайдеггер. Праця «Буття і час»
- I. СМИСЛОВИЙ ПРОСТІР ФІЛОСОФСЬКОГО ЗНАННЯ
- Зміни у світогляді під час переходу від античності до європейського Середньовіччя
- ЗМІСТ
- Тема: « онтологічні проблеми в філософії. проблема буття».
- Зміст, обсяг та види понять
- ТЕМИ ДЛЯ АВТОРСЬКОГО КУРСУ
- ВИСНОВКИ
- Лекція № 1 1. ОНТОЛОГІЯ: ПРОБЛЕМИ БУТТЯ ТА МАТЕРІЇ У ФІЛОСОФІЇ І ПРИРОДОЗНАВСТВІ
- Томістська філософія і пізньосередньовічна містика
- Суспільство як система: основні елементи суспільного життя та їх взаємозв’язок. Духовне життя суспільства
- Тома Аквінський. Трактат «Сума теології»
- 11.5. «Філософія абсурду» А. Камю
- Схоластика і містика як провідні напрями середньовічної філософії