РЕЛІГІЙНИЙ ФАКТОР У НАЦІОНАЛЬНОМУ ЖИТТІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

Іван Франко підходив до розуміння релігії в житті людини й народу фундаментально, зважуючи всі обе гави ни виникнення та­кого важливого й загадкового феномену, як релігійна віра.

Мислитель звернувся до образу Мойсея не тільки як до релі­гійного діяча чи біблійного персонажа, а як одночасно й творця першої в світі власне національної історії, адже від започаткованої Мойсеєм доби пророків можна вести мову не про патріархальну родину, а про єврейський народ у строгому розумінні слова. Отже, головним мотивом звернення Івана Франка до теми біблійного героя є національна ідея - це могутня сила в боротьбі народу за свободу, яка зумовлює подолання на шляху до неї усіх перешкод. На думку мислителя, ознакою зрілості народу як нації є усвідом­лення ним своєї інтегративної єдності як цілісного суб’єкта історії. Іван Франко переконливо показав, що поділ українства між двома державами, двома релігіями, двома типами мислення, двома ідео­логіями призводить до його відставання від сусідів не лише в політичному чи суспільному плані, а й «з погляду розумового розвою».

У поемі «Мойсей» вельми цікавими є в цьому відношенні рефлексії Івана Франка про рабську психологію, яка є вельми небезпечною силою на шляху до свободи. Пророк-проповідник Мойсей не має підтримки і співчуття у свого народу, бо маси хочуть легкого шляху й раптової перемоги. Релігійність маси не виключає бунту проти пророка, який виводить з рабства, маса піддається на провокації демагогів. Франко мріє про такого ге­роя для українського народу, який би зміг здолати його рабсь­ку психологію, був би справжнім пасіонарієм, героєм, генієм, одержимим палким духом «вічним революціонером», бо тільки такий герой зможе стати «духовною блискавкою», свідомим началом для зневіреної маси в епоху пострелігійну, коли панує дух позитивізму.

Особливо болючою для мислителя була тема латинізації укра­їнства, знищення східного обряду, що вело б, на думку мислителя, до втрати національної культури й національної душі.

Розглядаючи унію Церков у контексті історичного розвитку країн Західної Європи, Іван Франко вбачав у ній насамперед інтегративні можливості, для України особливо. Створення но­вої Церкви - уніатської, а згодом греко-католицької - мисли­тель розцінював як синтез елементів східної й західної церков­ної культури, вагомий крок до формування національної Церкви українців. Цьому процесові, на думку Івана Франка, однаково вороже протистояли як польсько-шляхетський шовінізм, так і галицький національний клерикалізм, який сприймав українсь­кий патріотизм лише в межах греко-католицького обряду. Мис­литель не сприймав і не міг схвалювати таку релігію і Церкву, яка творить прірву між народами, тим більше сіє ворожнечу все­редині одного народу.

Отже, такий погляд на проблему релігії у творчості Івана Фран­ка засвідчує, що його міркування на тему релігійної віри та Церк­ви вельми актуальні, оскільки привертають увагу до нагальних потреб, які нам нині необхідно вирішувати.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Які причини, на думку філософа, зумовили виникнення ре­лігії?

2. Чому, вважає І. Франко, релігія є рятівним фактором для культури і суспільства?

3. Яку роль, на думку І. Франка, відіграє релігійний фактор у національному житті українського народу?

ЛІТЕРАТУРА

1. Франко І. Зібрання творів: У 50 т. - Т. 45. Філософські праці. - K., 1986.

2. Возняк С.М., Голянич М.Ю., Москаленко Ю.М. Філософсь­ка думка України: імена та ідеї. Навчально-методичний посібник. - Івано-Франківськ, 2003.

3. Забужко О.С. Філософія української ідеї та європейський контекст. -K., 1993.

4. Костомаров Μ. І. «Закон Божий» (книга буття українського народу). - K., 1991.

5. Капран С. Іван Франко і релігійна тема //Історія релігій в Україні. Праці ХП-Ї міжнародної наукової конференції. - Львів, 2002. - С. 391-393.

У пошуках шляхів подальшого розвитку України її громад­ськість поступово усвідомлює необхідність піднесення духовності всього народу.

Однією зі складових духовного відродження України стала нинішня нормалізація її релігійного життя, вплив релігії на побут, мистецьке життя.

Болісний, непростий перехід нашого суспільства на демокра­тичні позиції примушує людей відчути особисту відповідальність за право вибору, за прийняття рішень, підвищує їх активність та енергійність. Актуалізація проблем філософії релігії в свідомості окремих людей чи соціальних груп вимагає їх нового осмислен­ня. Це важливо ще й тому, що нова соціально-політична ситуація обумовлює зміну акцентів у гуманітарній освіті, в якій релігійно- філософська культура повинна посісти належне місце.