ФІЛОСОФІЯ Т. ГОББСА І ДЖ. ЛОККА

• Одним з видатних представників англійської філософії, який сприйняв нове природознавче мислення, був Томас Гоббс (1588-1679 рр.). Його філо­софська думка формувалася під впливом політичних подій, зокрема Анг­лійської революції, очевидцем якої він був.

• Об’єктом філософії Гоббс вважає будь-яке тіло, яке можна уявити і порівняти з іншим. Філософія не займається теологією, яка є вченням про те, що належить не до тіла. Звідси математичний (геометричний) метод

пізнання.

• В онтології мислитель акцентував увагу на матерії як єдиній суб­станції, а всі явища, предмети, речі, процеси вважав формами вияву цієї субстанції. Матерія — вічна, а тіла та явища — тимчасові, вони вини­кають і зникають. Матерія є суб’єктом усіх змін, хоча виступає як щось якісно однорідне, безколірне, як система якісних величин. Рух розуміється тільки механічно.

Все, що ми знаємо, виходить з наших чуттєвих уявлень, образів. Наше знання і розум - рух духу, зумовлений тиском зовнішніх об’єктів на наші органи чуття. Філософія — це досягнуте правильним мисленням пі­знання дій чи явищ, їх причин і можливих наслідків. Її мета - приносити користь і давати перевагу людині. Вона поділяється на дві головні частини: філософію природи і філософію держави. Найбільшу увагу Гоббс приділяє другій частині філософії - суспільно-політичній теорії.

Передусім Гоббс проголошує, що від природи всі люди рівні і мають право на все. Але в природному стані, без держави панує «війна всіх проти всіх», усе дозволено, немає ні правого, ні винного. Звідси - необхідність влади, підкорення окремих воль одній, зведення всіх воль до єдиної, до володаря, завдяки чому натовп перетворюється на одну особистість і вини­кає держава, той великий Левіафан чи мертвий Бог, якому ми зобов’язані миром і всіляким захистом.

Щоб визначити поняття про державу, слід розрізняти народ і натовп. Народ керує кожною державою, навіть монархією, як сам цього хоче. На­товп складається з громадян, підданих. При демократії курія є народ, а натовп - громадяни. При монархії всі піддані - натовп, а король - народ.

«Поки люди живуть без за­гальної влади, яка тримає всіх їх у страху, вони перебувають у тому стані, який називається війною, а саме у стані війни всіх проти всіх».

Т. Гоббс

Виділяючи три форми держави — демократію, аристократію, монар­хію, найкращою Гоббс вважає монархію. Він прихильник сильної абсолю­тистської державної влади, оскіль­ки тільки вона здатна усунути всі суперечки і безладдя. Це відпові­дало інтересам буржуазії, яка тіль­ки почала формуватися За своїми поглядами на державу і суспільст­во Гоббс належить до представни­ків теорії договору. Від його тео­рії договору і виникнення держа­ви — один крок до «нового суспіль­ного договору >> Ж.-Ж. Руссо.

• Згідно з настановами Гоббса, в основі людської моралі лежить воля. Як наполегливе прагнення, воля випереджає розум. У суспільстві немає свободи, вільної від необхідності, адже все, чого ми бажаємо, є добром, чого уникаємо - злом. Але абстракт­ного добра немає, воно відносне, оскільки добре лише для декого, залежно від особистості, часу, місця, обставин, умок Найвище благо (блаженство), як і кінцева мета, - недосяжні в цьому житті, бо з досягненням кінцевої мети будь-яке прагнення закінчується; втрачається здатність відчувати, отже, добро як таке пропадає, адже не відчувати - означає не жити. Найвище доб­ро полягає в тому, щоб без перешкод переходити від однієї мети до іншої.

Мотиви свободи, волі, мети життя, добра тощо, зароджуючись, роз­виваються майбутніми філософськими теоріями, зокрема екзистенціа­лізмом, «філософією життя». Отже, у філософії Нового часу намічається розрив не тільки зі схоластичною, а й з натурфілософською традицією.

• Традиції емпіричної філософії продовжив Джон Локк (1632-1704 рр.), який навчався в Оксфорді, де зацікавився філософією Бекона і Декарта.

Джон Локк на перший план виносить проблематику пізнання, вважа­ючи, що все багатство знань людина отримує через почуття, завдяки досві­ду, в яких подано об’єктивну природу. Відчуття - єдиний ηοβязаний зі світом канал одержання знань, інших шляхів немає. Така позиція отрима­ла назву сенсуалізму (від лат. sensus - відчуття).

Сенсуалізм у галузі теорії пізнання у Локка тісно стикається з методо­логічним емпіризмом. Критикуючи Декарта, Локк вказує, що немає вро­джених ідей і принципів — ні теоретичних, ні практичних (моральних), у тому числі ідеї Бога, а все людське знан­ня виходить з досвіду - зовніш­нього (відчуття) і внутрішньо­го (рефлексії). Людська думка (душа) - це чистий аркуш паперу («табула раса»). Лише досвід (за­вдяки чуттєвому пізнанню) запов­нює цей чистий аркуш літерами.

В основі знання лежать прос­ті ідеї, осягнуті розумом завдяки різним якостям тіл: первинним, з якими ці ідеї схожі (протяжність, фігура, рух); або вторинним, з якими ці ідеї несхожі (колір, звук, запах, смак). Завдяки поєднанню, зіставленню і абстрагуванню ро­зум з простих ідей створює складні та загальні ідеї (модуси, субстанції, відношення тощо).

Дж. Локк - представник ма­теріалістичного сенсуалізму, то-

«Якості, що породжують у нас прості ідеї, тобто цільність, протяжність, форму, рух або спокій, число, я називаю почат­ковими або первинними. Вто­ринні ж якості несуть не що інше, як тільки сили. Бо колір і смак опіуму, як і його снодійна, болезаспокійлива властивість, - це тільки сили, що залежать від його первинних якостей, якими він здатний виробляти різні впливи на різні частини нашого тіла... Вторинні якості тіл зникли б, якби ми могли виявити первинні якості їх найдрібніших частинок ».

Дж. Локк

му для нього пізнання істинне лише настільки, наскільки ідеї відповідають дійсності.

У сфері суспільно-політичних уявлень Aokk захищає конституційну монархію. Його вихідними положеннями є природний стан суспільства, але це не «війна всіх проти всіх», як у Гоббса, а рівність, свобода, проте не сваволя. Свобода не абсолютна, а обмежена природним законом, так само, як і влада правителя, одержана ним на основі «договору». Цими по­глядами Aokk виражає інтереси буржуа, які проголошують особисту сво­боду, свободу підприємництва. Частину роздумів Локка про впорядкуван­ня суспільства становлять ідеї про розподіл влади на законодавчу, вико­навчу і федеративну.

• Сенсуалізм і емпіризм Аокка вплинули на розвиток французького механістичного матеріалізму XVIII ст., а його соціально-політичні ідеї ста­ли провідними в часи французького Просвітництва.

6.3.