§ 5. Філософсько-правове вчення Т. Гоббса

Життя і творчість мислителя. Томас Гоббс (1588-1679 рр.) - анг­лійський філософ, творець першої завершеної системи механістичного матеріалізму. Вважав геометрію і механіку ідеальними зразками науко­вого мислення, а природу - сукупністю протяжних тіл, що розрізняють­ся величиною, положенням і способом руху.

У 15 років став студентом Оксфорду і вже через 2 роки, отримавши звання бакалавра, приступив до читання лекцій з логіки. Надалі, завдяки

Марченко О. В. ФІЛОСОФІЯ ПРАВА допитливому розуму і багатогранності інтересів, спілкувався з такими мислителями, як Галілей, Ф. Бекон, П. Гассенді, Р. Декарт. Не був од­ружений, не мав дітей. Останніми словами його були: «Тепер я збираю­ся зробити великий стрибок у темряву».

Основні праці: «Елементи законів, природних і політичних» (1640 р.); філософська трилогія «Основи філософії» (1640-1658 рр.), «Філософські елементи вчення про громадянина» (1642 р.), «Про тіло» (1655 р.), «Про людину» (1658 р.); «Левіафан, або Матерія, форма і вла­да держави церковної та громадянської» (1651 р.); «Про свободу і необ­хідність» (1654 р.).

Думки:

• Єдиним станом людей до утворення суспільства була війна, і не просто війна в звичайному її вигляді, але війна всіх проти всіх.

• Для того щоб пізнати властивості держави, необхідно попередньо вивчити схильності, афекти і звичаї людей.

• Якби геометричні аксіоми зачіпали інтереси людей, вони б спрос­товувалися.

• Зло, якого ми не можемо ні подолати, ні уникнути, ми ненавиди­мо.

• Тільки в державі існує загальний масштаб для вимірювання чеснот і вад людини. І таким масштабом можуть служити лише закони кожної держави.

Про державу, владу та значення государя. Гоббс вважав, що споча­тку усі люди були рівними у своїх розумових і фізичних здібностях, і кожен із них мав однакове з іншими «право на все».

Абсолютна влада держави, на думку Т. Гоббса, гарантує збережен­ня миру і дотримання природних законів. Вона примушує індивіда ви­конувати їх, видаючи громадянські закони. Якщо природні закони спи­раються на розум, то громадянські - на силу. Однак за своїм змістом вони однакові. Відмінність полягає лише у тому, що громадянські зако­ни підкріплені авторитетом і могутністю держави.

Держава створюється людьми для того, щоб з її допомогою покін­чити з «війною всіх проти всіх», позбутися страху незахищеності й пос- Частина ІІІ. Генезис філософського осмислення права: від Середньовіччя до Нового часу тійної загрози насильницької смерті - супутників «стану безвладдя». Шляхом взаємної домовленості між собою (кожен погоджується з кож­ним) індивіди довіряють одній особі верховну владу над собою. Держа­ва і є ця особа, яка використовує силу і здібності людей так, як вона вважає за необхідне для їх миру і загального захисту. Носій верховної влади - суверен, а усі інші - його піддані.

Слід зауважити, що суспільний договір укладається не між прави­телем і підданими, а між самими підданими. Правитель ніби залишаєть­ся за рамками договору і є тим єдиним «хранителем» прав, від яких від­мовилися усі інші на його користь. Натомість отримали власну безпеку і мирне співжиття.

Таким чином, мета держави - забезпечити захист і безпечне існу­вання для своїх підданих, які, у свою чергу, повинні в усьому їй корити­ся. Виняток становлять лише ті випадки, коли повеління правителя за­грожує самому життю підданого.

Гоббс називає державу Левіафаном - біблійним чудовиськом. Це така штучна істота, у якої:

- верховна влада, «що дає життя і рух усьому тілу» - душа;

- посадові особи виконавчої і судової влади - суглоби;

- нагороди і покарання - нерви;

- добробут і багатство громадян - сила;

- радники - пам’ять;

- справедливість і закони - розум і воля;

- громадський мир - здоров’я.

Бунти і незадоволення народу призводять до хвороби Левіафана, а громадянська війна - до загибелі.

В якості теоретика політичного абсолютизму, Т. Гоббс приділяв ве­лику увагу дослідженню форм держави. Так, на його думку, може бути лише три форми державного устрою: монархія, демократія (народне правління) і аристократія. Відрізняються вони один від одного не по­ходженням або змістом втіленої в них верховної влади, а тим, наскільки вони є придатними для досягнення мети. Аналіз праць Гоббса дає підс­тави для висновку: його симпатії на боці монархії. Він переконаний, що монархія краще за інші форми виражає і реалізує абсолютний характер влади у державі; за такого устрою державні інтереси узгоджуються із приватними інтересами суверена.

Цілком підпорядковуючи індивіда абсолютній владі держави, Гоббс проте залишає йому можливість постати проти волі суверена. Вона від­кривається лише тоді, коли суверен всупереч природним законам зобо­в'язує індивіда вбивати чи калічити самого себе або забороняє захища-

Марченко О. В. ФІЛОСОФІЯ ПРАВА тися від нападу ворогів. Прагнення кожної людини захистити себе спи­рається на вищий закон природи - закон самозбереження. Закон цей не повинен переступати і суверен. Інакше він ризикує втратити владу.

Про закон і право. Природне право - jus naturale - це свобода кож­ної людини використовувати власні сили на свій розсуд для самозбере­ження. Свобода в даному випадку означає відсутність зовнішніх переш­код для того, щоб індивід міг використати усі можливі засоби для свого захисту.

Основний природний закон - lex naturalis - це припис, або наро­джене розумом (reason) загальне правило, згідно з яким людина повинна прагнути миру і намагатися його зберегти.

У «Левіафані» Гоббс обґрунтовує 19 природних законів, серед яких можна виділити такі: в інтересах миру і самозахисту варто задовольня­тися таким ступенем свободи щодо інших людей, який би людина допу­стила б стосовно себе; люди повинні виконувати укладені ними угоди, адже вони - початок і джерело справедливості; необхідно відмовитися від тих прав, що можуть стати причиною розбрату у державі; треба бути вдячним, уміти пристосовуватися до інших, легко прощати образи.

Проте лише існування цих законів ще недостатньо для побудови держави - необхідна влада, яка примусить людей їх дотримуватися. Гоббс переконаний, що «договори без меча, що змусить їх виконувати», не в змозі забезпечити реалізацію основної мети держави.

Висновок. Праці Томаса Гоббса залишаються не тільки «одним з ключових описів постренесансної європейської держави», як зазнача­ється в «Енциклопедії політичної думки» Д. Міллера, а постають як пе­рше систематичне дослідження політичного механізму з точки зору йо­го владної природи, тобто як перший концептуальний аналіз природи влади, яка знаходиться в основі будь-якого політичного механізму як такого. Т. Гоббс є тим мислителем, інтерес до якого не тільки не зникає, - як можна було б очікувати в силу його авторитаристських уподобань - а постійно зростає. Наприкінці ХХ століття західні філософи і політики заговорили про «гоббсівський ренесанс» у сучасній філософії права.

Частина ІІІ. Генезис філософського осмислення права: від Середньовіччя до Нового часу