ВИСНОВКИ
Вагоме місце релігійної філософії в XX cm. обумовлюється суперечністю історичних процесів століття, тривалим та напруженим протистоянням двох соціальних систем — капіталістичної та соціалістичної, при якому остання поширювала та пропагувала атеїстичний світогляд.
На тлі успіхів науки, техніки, зростання та поширення інформаційних систем і технологій не можна було не замислитись як над можливостями людського розуму, що виявився не тільки конструктивним, але й деструктивним, так і над засадами людської долі. Останнє стало найбільш вагомим аргументом у переконанні, що наука - могутня, проте не всемогутня сила, оскільки є багато такого у ставленні людини до себе і до світу, чого ніколи не зможе прояснити ніякий науковий прогрес. Враховуючи ці тенденції, сучасні релігійні течії в умовах прискорення соціальної динаміки головну роль зосереджують на проблемі окремої людської індивідуальності в суспільному бутті. З огляду на це релігійно-філософські течії сучасності наповнюються гуманістичним змістом, орієнтуються на екзистенціальне розуміння сутності людського існування. Таке поєднання дає можливість сучасним релігійним мислителям з їх трансценденталізмом створити своєрідне бачення дійсності, що виводить людину за межі простого перехрещення природно-космічного процесу, дає змогу залучити її до особливих, вихідних засад буття, по-своєму відкрити світ духовного буття, наголошуючи на унікальності та неповторності особистості в єдності з усім людством.ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
• Чим пояснюється активізація духовної діяльності та сучасних релігійно- філософських доктрин?
• Розкрийте основні особливості та постулати неотомізму.
• Які основні характерні риси теорії пізнання неотомізму та місце в ній людини?
• У чому полягає сутність неотомістської концепції суспільного розвитку?
• Чим відрізняється наукова феноменологія П.
Тейяра де Шардена від феноменології Е. Гуссерля?• Окресліть основні положення еволюціонізму Тейяра де Шардена. Що таке «пункт Омега»?
• Наскільки християнський екзистенціалізм Г. Марселя відповідає запитам сучасного гуманізму?
ПРОБЛЕМНЕ ЗАВДАННЯ
«І все-таки життя надприродне повинно мати якусь владу над природним життям, проникати в якісь його пори - що, однак, ніяк не означає, що воно є вищим проявом життя природного: зовсім навпаки. Мені здається, що, у міру заглиблення основоположного для християнства поняття утвореної природи, ми визнаємо в підгрунті природи й узгодженого з нею розуму певний принцип радикальної нетотожності собі, - немовби тривожне передбачення іншого порядку.
Підсумовуючи свою позицію з цього особливо важливого та важкого питання, скажу, що визнання онтологічного таїнства, - визнання, яке я розглядаю як зосередженість, як головну схованку метафізики, - насправді можливе лише завдяки свого роду живильному випромінюванню самого одкровення, яке чудесним чином може здійснюватися в душах, вільних від будь- якої позитивної релігії взагалі; що, з іншого боку, це визнання, яке має місце завдяки деяким вищим формам людського досвіду, жодним чином не веде за собою прилучення до конкретної релігії, але що воно в той же час дає змогу тому, хто піднявся до нього, бачити можливість Одкровення зовсім інакше, ніж це міг би зробити той, хто, не подолавши «проблематичного», залишається по цей бік горизонту, з якого може бути видне і стверджуване таїнство буття. Подібна філософія прямує, таким чином, у нестримному пориві назустріч світлу, яке вона передчуває, сокровенний струм його і немовби попереджувальне полум’ я вона вже відчуває в своїй глибині».
(Марсель Г. Трагическая мудрость философии. - M., 1995. - С. 105-106).
Чи згодні ви з твердженням Г. Марселя про існування онтологічного таїнства як живильного джерела для душі людини?
ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ
1. Бердяев Н. Новое религиозное сознание и общественность. - M., 1994.
2. Бубер М. Проблема человека. - К., 1998.
3. Булгаков С. Два града. Исследования о природе общественных идеалов. - СПб., 1997.
4. Жильсон Э. Томизм. - Избранное. — Т. 1. — СПб., 1999.
5. Марипген Р. Философ в мире. - M., 1994.
6. Марсель Г. Трагическая мудрость философии. - M., 1995.
7. Нибур Р. Христос и культура. - M., 1996.
8. Сведенборг Э. Мудрость ангельская о Божественной любви. - К., 1997.
9. Унамуно М. О трагическом чувстве жизни. - M., 1996.
10. Чичерин Б. Наука и религия. - M., 1999.