Естетика як наука про чуттєву культуру людини

Естетика - наука про становлення й розвиток чуттєвої культури людини. Вона органічно поєднує дві своєрідні частини цієї науки: 1) естетичне як ціннісне ставлення людини до дійсності; 2) художню діяльність людини.

Першою частиною передбачено дослідження природи естетичного почуття, смаку, ідеалу, специфіки і творчого потенціалу естетичного, категорій естетики — прекрасного, трагічного, комічного тощо.

Предметом розгляду другої частини є художня діяльність людини, структурна й функціональна її своєрідність, природа художнього таланту, видова, жанрова та стильова самобутність мистецтва.

Умовно можна визначити розвиток естетики так: від античності до 30-х років XIX ст. - класичний період; від 30-х років до кінця XIX ст. - посткласичний період; XX-XXI ст. - некласичний період.

Поняття «естетика» традиційно пов'язують із грецьким «чуттєво сприйманий», а ще з термінами «естаномай», «естесі», «естаноме» - почуття, процес формування особистісного ставлення до предмета, що відбивають багато нюансів передусім індивідуального ставлення до предмета, орієнтуючи людину на зорові, слухові, дотикові здатності відчувати, і потребують довіри до власного світосприйняття.

Естетичні знання формувались у межах філософії як її своєрідна частина.

2.