КОСТОМАРОВ Микола Дві руські народності
[.] «Безсумнівно, географічне положення було першим приводом різниці народностей загалом. Що народ стоїть на ранішій стадії цивілізації, то більше й швидше географічні умови сприяють наданню йому своєрідного типу.
[.] Разом з тим діяли життєві історичні обставини. Переходячи з місця на місце, вони не залишалися ізольованими, а перебували у відносинах або у зіткненнях з іншими народами, від взаємного тертя залежав їхній розвиток і творення життєвих форм. Інші змінювалися, не маючи місця проживання, від напливу або впливу сусідів і прибульців. Тут більший чи менший ступінь розвинутості цивілізації сприяє швидкому або повільному впливу змінюваних основ. Народ освічений міцніше стоїть за своє минуле, впертіше береже свої звичаї і пам'ять предків. [.] явища зовнішнього життя, що становлять групу відмінностей однієї народності від другої, є тільки зовнішніми ознаками, завдяки яким виражається те, що приховано в основі душі народної..Великоруський народ практичний, матеріальний переважно. Присутність природи слабка у великоруських піснях і дуже велика в наших: південноруська поезія невіддільна від природи, вона оживляє її, робить співучасницею радості й смутку людської душі., жінка у великоруських піснях рідко підноситься над матерією; мало де любовне почуття може в ній цінувати щось поза тілесною формою. Південноруська жінка в поезії нашого народу, навпаки, до того духовно прекрасна, що й у самому своєму приниженні виражає поетично свою чисту натуру. [.] Великорус мало любить природу. Навіть в освіченого класу, скільки нам вдавалось помітити, залишається така холодність до краси природи.»
«Зовсім інше відношення південноруської народності до польської. Якщо південноруський народ далі від польського, ніж від великоруського, за складом мови, то зате ближче до нього за народними якостями й основами народного характеру.
Українсько-руська суспільність з давніх-давен визначалася розвитком особистої самоволі, свободою. Громадською стихією Москви є загальність (“общинність”), знищення особистості, навпаки тому, як в Україні.
де принцип особистості раз у раз виявляв свою живучість. У громадських розуміннях історія витиснула на двох руських народностях свої сліди й установила в них розуміння цілком супротивні... В розумінні Українця - громада цілком не те, що в Великорусів «мір». Громада - це добровільне товариство людей; хто хоче - належить до громади, а не хоче - виходить з неї. [.] Великорус розуміє, що “мір” є немов абстрактний вислів загальної волі, яка проковтує особисту самостійність кожного. [.] Коли член “міра” не може назвати своїм отой шматок землі, який він обробляє, то він уже не вільна людина. [.] у вдачі українського народу переважає особиста воля, а в великоруськім переважає загальність. [.] в політичній сфері українці здатні були створити поміж собою добровільні товариства, зв'язані не більш, як того вимагає щоденна потреба, й міцні настільки, наскільки існування їхнє не шкодило незмінному праву особистої волі; Великоруси старалися спорудити на вікових підвалинах міцне загальне тіло, проникнуте єдиним духом. [.] великоруська філософія, спізнавши потребу громадської єдності, визнала, що на жертву їй треба віддати особистість, що це умова всякої загальної справи».Книги буття українського народу
[.] «.було два лиха у слов'ян: одно - незгода між собою, а друге те, що вони як менші брати, усе перейняли од старших; чи до діла, чи не до діла, не бачучи того, що у їх своє було лучше, ніж братівське. [.] попадали слов'яне в неволю до чужих. а розділ України єсть найголовніше діло, яке тільки можна знайти в історії. [.] голос України не затих. І встане Україна з своєї могили, і знову озоветься до всіх братів своїх слов'ян, і почують крик її, і встане Слов'янщина.
Україна буде неподлеглою Річчю Посполитою в союзі слов'яськім».
Еще по теме КОСТОМАРОВ Микола Дві руські народності:
- КОНЦЕПЦІЯ ПОДІЛУ СВІТУ НА ДВІ НАТУРИ
- СЦІБОРСЬКИЙ Микола Націократія
- ГОГОЛЬ Микола Авторська сповідь
- ЧЕРНИШЕВСЬКИЙ Микола Антропологічний принцип у філософії
- ШЛЕМКЕВИЧ Микола Загублена українська людина
- МИХАЙЛОВСЬКИЙ Микола Листи про правду і неправду
- БЕРДЯЄВ Микола І світ об’єктів (досвід філософії самотності і спілкування)
- 2.7.4. Дидактична спрямованість історичної науки в другій половині XIX — на початку XX ст.
- Українська філософія XIX—XX ст.
- Сковорода, Григорій Савич (1722 - 1794)
- ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАЦІ Ф. ШЛЕЙЄРМАХЕРА «ПРОМОВИ ПРО РЕЛІГІЮ»
- Г. СКОВОРОДА ПРО ПІЗНАННЯ СЕБЕ ЯК ПІЗНАННЯ БОГА
- ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
- 20.6. Філософія та світогляд українського романтизму
- ФІЛОСОФІЯ ТА СВІТОГЛЯД УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ
- Розділ 16 ФІЛОСОФІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕЇ В УКРАЇНІ (ХІХ-ХХІ CT.)
- ГУМІЛЬОВ Лев Етногенез і біосфера Землі
- Тоталітаризм у Німеччині 30—40-хроків (нацизм)