Природа менеджменту освіти

Філософія освіти повинна відповісти, перш за все, на глибинне питання про природу явища менеджменту освіти. Досліджуючи природу влади, управління, управління соціальними процесами і менеджменту освіти, треба визнати, що вони мають однакову природу.

Спроби осмислити управлінську діяльність і дійсність у філософських категоріях відбувалися протягом XX століття у багатьох галузях, таких як: критика ідеології (М. Мангейм, Л. Альтюссер, М. Хоркхаймер, С. Жижек), філософія влади (М. Вебер, М. Фуко), політична філософія (Х. Арендт), теорія комунікативної дії (Ю. Габермас), методологія, системно- діяльнісний підхід (Г. Щедровицький, П. Щедровицький, О. Генисаретський).

Використанню рефлексивних розумових технік в управлінні також сприяли доробки психологів, що використовували методологію гуманітарних наук при аналізі організації загалом (Б. Теплов, В. Соснін, С. Рощин, Г. Кунц, С. О'Доннел, Г. Пітерс, Р. Уотермен та інші).

Філософським аспектам проблеми управління присвячені праці В. Афанасьева, який розуміє це явище як функцію організованих систем (біологічних, технічних, соціальних), що забезпечує збереження їхньої структури, підтримку режиму діяльності, реалізації її програми, мети, у більш вузькому плані — як соціальне управління, що розуміється як вплив на суспільство з метою його упорядкування, збереження якісної специфіки, вдосконалення і розвитку.

Критичне філософське осмислення соціальних відносин, визначення категоріальних апаратів предметних галузей з урахуванням необхідності метапозиції щодо них зумовило виникнення нових засад управлінської діяльності (К. Нордстрем, Й. Риддерстрале, Р. Фарсон, П. Сенге).

Такі міркування про явище менеджменту, лідерство та організацію зумовили формування нової галузі знань — філософії менеджменту, що має на меті: вивчення соціокультурних причин становлення менеджменту як професійної діяльності; визначення соціальних і культурних функцій менеджера; з’ясування сутності явища менеджменту і осмислення загальнолюдського внеску різних наук у галузі менеджменту в розкриття сутності людського буття; узагальнення наукових доробок у царині менеджменту задля сприйняття управлінського світу як єдиного цілого; визначення спадкоємності між загальною філософією і світовою теорією менеджменту; описання філософської сутності демократичного способу в галузі менеджменту і можливості його застосування в різних суспільствах (П. Щедровицький, І.

Опираючись на відомі досягнення в галузі кібернетики, державного управління і його громадянського сектора, можна погодитися з тим, що менеджмент освіти має інформаційну або семантичну природу, оскільки існує його генетичний зв’язок як з державною владою, так і з владою системи місцевого самоврядування, оскільки вони стосовно менеджменту освіти є видовими категоріями. Ця обставина легалізує семантичну природу менеджменту освіти, розповсюджує на нього відношення “командування-підкорення”, комунікативну діяльність, самоорганізаційну свідомість особистості і організаційну культуру колективів освітян, здійснює каталітичний вплив на життя особистості людини. Крім того, менеджмент освіти, маючи однакову природу, взаємодіє як з державною владою, у дискурсі якої діє жорстка адміністративна вертикаль за принципом “команда — реакція — звіт про виконання”, так і з владою громадянського суспільства, у сфері якої виявляє інші властивості: панування принципу верховенства приватних інтересів, договірний характер їхньої взаємореалізації, що відбувається, на відміну від державної вертикалі, в горизонтальній площині. Таким чином, менеджмент освіти існує у вертикальному і горизонтальному вимірі, тобто він має універсальний характер і стосується будь- яких освітянських процесів і систем.

Наступною характеристикою, що має бути висвітлена у процесі філософського аналізу менеджменту освіти, є визначення його сутності.