Філософія освіти М. Фуко і онтологічні підстави життєдіяльності людини

Бейсенова Г. А. Философия образования М. Фуко как проекция концепции власти-образования // Образование и насилие. Сборник статей /Под ред. К. С. Пигрова. СПб.: Издательство Санкт-Петербургского Государственного Университета, 2004.

Проблеми освіти і освітнього знання розробляються Фуко в ході розгляду таких суспільно-соціальних понять і визначень, як: безумство, нерозумність, клініка, влада, знання, дисциплінарна структура влади, “біо-влада”, сексуальність, “турбота про себе” й інших, - тобто практично стають наскрізними і проходять через усі заявлені ним теми дослідження. Фуко залишив у ряді праць проблемні ідеї про призначення освіти, роль системи освіти в суспільстві, які нерозривно пов'язані із загальною темою всіх його робіт - статус, сенс і генезис сучасної людини. Багато в чому автобіографічна, творчість Фуко весь час ніби підкреслює, що дискурс про “смерть” суб'єкта, хворобу, безумство, нерозумність, є і дискурсом про онтологічні підстави життєдіяльності людини. Основні моменти його творчого задуму суть: розробка археології сучасного стану знання про суб'єкта, дослідження генеалогії сучасної влади в західній цивілізації, написання онтології суб'єкта в його відношенні до самого себе, до інститутів у полі влади і до істини в полі знання.

... Використовуючи величезний бібліографічно-довідковий

матеріал, Фуко детально аналізує проблеми реформування і перетворення системи шкільної, університетської медичної освіти часів Французької революції XVIII століття. За такими далекими подіями і процесами він угледів дзеркальне відбиття подібних проблем у сучасній освіті. У системі освіти не склалось єдності і сумірності норм отримання знань і правил їхнього сприйняття, або, кажучи сучасною мовою, була відсутня розвинена методологія і методика засвоєння і надбання знання. Простір учнівства розділений між закритою сферою передаваного знання і відкритою, де істина говорить про саму себе.

.У сучасну епоху влада максимально концентрується навколо живого людського тіла і створює особливий диспозитив сексуальності. Влада сама породжує сексуальність, оскільки влада продуктивна. Тепер Фуко говорить не тільки про ефект істини, але і про ефект влади. Мислитель ставить діагноз смертельної хвороби сучасності і бачить ліки в поверненні до античної “турботи про себе”.