IV. ФІЛОСОФІЯ СЕРЕДНІХ ВІКІВ

4.1. Філософські джерела християнської апологетики

4.2. Основні постулати теоцентризму

4.3. Патристика: вчення Августина Блаженною

4.4. Схоластика: реалізм, номіналізм, концептуалізм у схоластичній філософії

4.5.

Середньовічна філософія тісно пов'язана з христи­янством, котре впевнено і активно стверджується в цей період в Європі. Основні принципи християнського віровчен­ня служили одночасно базисними положеннями для філо­софських міркувань. Залежне становище філософії від релі­гії яскраво виражало, по-перше, середньовічне уявлення про неї як про «служницю теології» і, по-друге, те місце, що відводилося філософії в середньовічній ієрархії знання. Вищий щабель займала теологія - «наука про Бога», - систематизований виклад, обґрунтування і захист христи­янського віровчення; за нею йшла філософія, покликана доказами розуму пояснювати догмати віри і поширювати їх у такому вигляді серед віруючих. Нижчий щабель у цій ієрархії займали конкретні науки, «сім вільних мис­тецтв» (арифметика, геометрія, граматика, музика, рито­рика, астрономія, діалектика). В уявленнях мислителів середньовічної епохи людина складається з трьох начал: душі, духа і тіла. Найвищою частиною людини є дух, який служить у ній свого роду «іскрою Божою». Він перетво­рив людину на духовну істоту, котра стала здатною контролювати свою тілесну природу. Філософія середньо­віччя досягає розквіту в схоластиці, основна ідея якої -«раціональне» обґрунтування релігійних догм логічними методами і доказами. Сьогодні слово «схоластика» ототож­нюється з беззмістовним і безплідним міркуванням, фор­мальним знанням, відірваним від життя. Ключові слова

теологія, теоцентризм, апологетика, патристика, схоластика, креаціонізм, провіденціалізм, реалізм, номіналізм, одкровення, концептуалізм, універсалії

П'єр Абеляр