5. Філософія «срібного віку» російської культури

У 1861 році Юркевич від’їжджає до Москви, щоб очолити кафедру філософії Московського університету. Це найвища «філософська»

посада в Росії, однак Юркевича беруть на неї без зайвих вагань.

«філософії всеєдності» - єдиного великого здобутку російської

філософії взагалі.

Учнем Юркевича і продовжувачем його ідей стає найвидатні- ший філософ Росії всіх часів Владімір Соловйов (1853-1900), який, як і Юркевич, намагається об’єднати геґелівську філософію

з християнським платонізмом, розум із вірою, а мислення з чуттє­вим пізнанням. В основі дійсності, за Соловйовим, знаходиться Бог-Логос, який є «ідеальною всеєдністю». Далі, подібно геґе- лівському перетворенню-протипокладанню ідеї в природу, Бог- Логос Соловйова протипокладає собі Софію-Природу, яка є осно­вою множинності. Далі в тривалому процесі становлення дійс-

²⁰⁵ Цією тезою Юркевич наближається до Платона.

²⁰⁶ Приводом до заборони став безпрецедентний за своєю безглуздістю арґумент тодішнього міністра освіти Росії: «Користь від філософії не доведена, а шкода цілком можлива».

ність знову наближається прямує до нині уже не ідеальної, а «реальної всеєдності», проходячи послідовно: 1) несвідомий по­тяг до кінцевої мети; 2) свідомий потяг та 3) абсолютне буття, яким є буття людини до гріхопадіння або «боголюдини». Остан­ній момент нагадує вчення Шеллінґа про ступені свідомості при­роди та ніцшеанську теорію «надлюдини».

«Всеєдність» вбачає Соловйов і у пізнанні, яке, на його думку, має поєднати в собі емпірично-раціональні моменти і містично- абсолютні - філософію, науку і релігію і стати «теософією».

Серед послідовників «філософії всеєдності» були Павел Фло- ренський (1882-1937), який вважав, що світ рухається від першопочаткового хаосу до всеєдності, Ніколай Бердяев (1874­1948), який на основі ідеї всеєдності виступав проти поділу буття на суб’єкт і об’єкт, Лев Шестов (1866-1938), за яким людський розум не в змозі повністю пізнавати світ і лише засмічує його ра­ціональними формальними схемами.

Отже, в російській філософії «срібного» віку головні ідеї укра­їнської думки, такі, як єдність матеріального й ідеального, розуму і віри, мислення і чуття, а також німецького ідеалізму та христи­янського платонізму знайшли своє продовження й остаточне оформлення.

6.