КРИТИКА РЕЛІГІЙНОЇ МОРАЛІ

Руйнація ідеї Бога змушує Фоєрбаха просуватися далі - пе­реосмислювати фундаментальні категорії релігії. Він заявляє про принципову скінченність людського існування і намагається дове­сти це логічно й історично.

Аналізуючи різні прояви ідеї безсмертя, Фоєрбах заявляє про те, що ця ідея в її реалістичній повноті притаманна лише приміти­вним народам. Сучасна людина повинна сприймати її лише симво­лічно. «Віра в безсмертя, - пише він, - виражає не що інше, як істину і факт... що полягають у тому, що людина, втрачаючи своє тілесне існування, не втрачає свого існування в дусі, у спогадах, у серцях живих людей» (2; 276).

Фоєрбах не визнає індивідуального безсмертя, його людина досягає тільки в творчості. Безсмертя для нього можливе тільки в колективній свідомості роду - як пам’ять про особистість, але воно нездійсненне як вічне буття самосвідомості особистості. «Що можуть зробити всі докази безсмертя проти чуттєвого факту смерті!» - проголошує він (2; 431).

Біблія - не вічна мудрість, а всього лише епізод в «епосі люд­ства»; справжнє «слово Боже» містить всесвітня історія.

Фоєрбахівська критика релігії взагалі і християнства зокрема відобразила реальну кризу християнського розуміння людини, що була пов’язана із забуттям творчого призначення людини і люд­ської любові. Фоєрбаху хочеться побачити божественність кож­ної людини, побачити її тут і зараз.

12.3.