ПОНЯТТЯ РЕЛІГІЙНОЇ ІСТИНИ

РЕЛІГІЙНА ІСТИНА - збіг, ототожнення людської суб’єкти­вності, сповненої віри, і суб’єкта втілення цієї віри, яким є Абсо­лют. Зокрема, в контексті християнського світоспоглядання істи­ною проголошується Христос (3; 135).

У християнському контексті істина не є гносеологічною кате­горією, вона метафізична. Перефразовуючи у зв’язку з цим слова Габріеля Марселя, що істина не є з’ясування за допомогою розуму, зауважимо, що її смисл передбачає буття і життя в істині.

Релігійна істина з’являється у формах переживання акту віри, містичного споглядання, інтуїтивного вбачання й навіть у формі парадокса (у К’єркегора).

В релігійно-філософських і богословських студіях релігійна істина визнається за даність, за аксіоматичне положення, яке не підлягає ніякому визначенню і, тим більше, обґрунтуванню (2; 135).

1. Релігійна істина не є просто ототожненням суб’єкта, що пі­знає, й об’єкта, що пізнається, ає входженням в Божествен­не, що знаходиться поза, по той бік суб’єкта і об’єкта.

2. Релігійна істина складає винятково предмет віри.

3. Основними метафізичними характеристиками релігійної істини є її проявленість і дух істини.

5.3.