Постмодерністська соціологія та критика історизму

Філософія постмодернізму переосмислює всі соціологічні, со­ціально-філософські й історичні знання. Традиційна соціологія та соціальна філософія, на думку постмодерністів, страждала тими ж хибами, що і уся минула філософія, тобто «проективність» (ві­рою в соціальний порядок (а не хаос) як ідеал, якого треба досяг­ти, та вірою в прогрес і модернізацію), «адмініструванням» (уяв­ленням про суспільство як цілісний механізм, намагання впоряд­кувати його) та «бінаризмом» (оцінкою людей через бінарні опо­зиції (соціалізація - девіація, згода - конфлікт тощо).

Постмодернізм ставить під сумнів поняття «суспільство», адже в умовах текстуалізації й хаотизації світу розглядати суспільство як цілісність - безглуздо. Вони намагаються підмінити поняття «суспільство» поняттям «простір соціального тексту». Постмо­дернізм відкидає теорію прогресу чи суспільного розвитку, наяв­ність порядку у суспільстві, закликаючи до уявлень про людей поза бінарними опозиціями (добро - зло, справедливість -неспра­ведливість, соціалізація - девіація і т.п.).

Зрештою, термін «постмодерн» тлумачиться посмодерністами як «постсучасність», подієвість, що відбувається «після часу», в ситуації завершеності історії чи то «поза історією». З одного бо­ку, таке «позаісторичне» буття витлумачується в контексті ідей Фукуями, а, з іншого, - історія оголошується неориґінальною і «повторюваною», - з точки зору ідей постомодерністів про прин­ципову неориґінальність чого б там не було. Такий підхід прак­тично означає відкидання історії як такої, хоча найчастіше висту­пає лише ферментом для більш досконалого історичного аналізу.

Питання до семінарського заняття

1 Основні філософські підходи до розуміння суспільства.

2. Сутність суспільства та його головні ознаки.

3. Суспільство як система, що саморозвивається.

4. Суспільна динаміка.

5. Роль географічних і демографічних чинників у розвитку суспільства.

6. Людина як головний суб’єкт історії.

7. Проблема існування історичних закономірностей.

8. Проблема «кінця» та «смислу» історії.

9. Постмодерністська соціологія й критика історизму.

Завдання, вправи, тести

1. Вставте пропущені слова

Суспільство - це......, пов’язаних між собою.... Галузь філософського знання, що вивчає

суспільство, називається......

4. Вставте пропущені слова

У межах філософії історії й теології окреслилась окрема галузь знання - яка намагається пізнати, яким буде кінець історії. Хоча філософія не є ні міфологією, ні релігією, однак філософи теж пропонують схеми, згідно з якими історія рухається від свого початку до кінця. Останнім по­глядам притаманний... - віра в кінець історії, ідеальний стан людства, до якого воно прямує. Наприклад, Френсіс Фукуяма, спостерігаючи розвал тоталітарних, комуністичних та со­ціалістичних систем, вважає, що сучасний політичний устрій є кінцевою формацією життя лю­дей. Всі суспільства Фукуяма ділить на... і - це розвинені західні суспільства, в яких

сформувався....... устрій, які фактично досягли закінчення історії й будуть перебувати у стані..., яка характеризується відсутністю соціальних конфліктів, революцій чи інших історичних подій і змін.

5. Виберіть із п 'яти варіантів відповідей на кожне запитання один правильний

1. Яка з перерахованих нижче концепцій належить до соціопсихологічних концепцій суспільства?

а) соціологічний механіцизм;

б) соціологічний натуралізм;

в) теорія «інстинктів соціальної поведінки»;

г) теорія предметної дії;

д) теорія соціальної дії.

2. Що з перерахованого нижче належить до сутнісних ознак суспільства?

а) діяльність;

б) вітальність;

в) трансцендентність;

г) історичність;

д) матеріальність.

3. Історично сформований набір правил, цінностей і норм для регулювання суспільного життя - це:

а) індивід;

б) соціальна група;

в) соціальна спільнота;

г) соціальна організація;

д) соціальний інститут

4. Роль яких саме чинників вважав Малтус головними у розвитку суспільства?

а) психологічних;

б) географічних;

в) демографічних;

г) біологічних;

д) природних.

5. Хто з указаних нижче мислителів заперечував існування історичних закономірностей?

а) Гусерль;

б) Шелер;

в) Поппер;

г) Конт;

д) Геґель.

Література:

1. Андрущенко В.П., МихальченкоМ.1. Сучасна соціальна філософія.- К.: Генеза, 1996.­369 с.

2. Parsons T. The Social System. N.Y., 1964.