Постмодерністська соціологія та критика історизму
Філософія постмодернізму переосмислює всі соціологічні, соціально-філософські й історичні знання. Традиційна соціологія та соціальна філософія, на думку постмодерністів, страждала тими ж хибами, що і уся минула філософія, тобто «проективність» (вірою в соціальний порядок (а не хаос) як ідеал, якого треба досягти, та вірою в прогрес і модернізацію), «адмініструванням» (уявленням про суспільство як цілісний механізм, намагання впорядкувати його) та «бінаризмом» (оцінкою людей через бінарні опозиції (соціалізація - девіація, згода - конфлікт тощо).
Постмодернізм ставить під сумнів поняття «суспільство», адже в умовах текстуалізації й хаотизації світу розглядати суспільство як цілісність - безглуздо. Вони намагаються підмінити поняття «суспільство» поняттям «простір соціального тексту». Постмодернізм відкидає теорію прогресу чи суспільного розвитку, наявність порядку у суспільстві, закликаючи до уявлень про людей поза бінарними опозиціями (добро - зло, справедливість -несправедливість, соціалізація - девіація і т.п.).
Зрештою, термін «постмодерн» тлумачиться посмодерністами як «постсучасність», подієвість, що відбувається «після часу», в ситуації завершеності історії чи то «поза історією». З одного боку, таке «позаісторичне» буття витлумачується в контексті ідей Фукуями, а, з іншого, - історія оголошується неориґінальною і «повторюваною», - з точки зору ідей постомодерністів про принципову неориґінальність чого б там не було. Такий підхід практично означає відкидання історії як такої, хоча найчастіше виступає лише ферментом для більш досконалого історичного аналізу.
Питання до семінарського заняття
1 Основні філософські підходи до розуміння суспільства.
2. Сутність суспільства та його головні ознаки.
3. Суспільство як система, що саморозвивається.
4. Суспільна динаміка.
5. Роль географічних і демографічних чинників у розвитку суспільства.
6. Людина як головний суб’єкт історії.
7. Проблема існування історичних закономірностей.
8. Проблема «кінця» та «смислу» історії.
9. Постмодерністська соціологія й критика історизму.
Завдання, вправи, тести
1. Вставте пропущені слова
Суспільство - це......, пов’язаних між собою.... Галузь філософського знання, що вивчає
суспільство, називається......
4. Вставте пропущені слова
У межах філософії історії й теології окреслилась окрема галузь знання - яка намагається пізнати, яким буде кінець історії. Хоча філософія не є ні міфологією, ні релігією, однак філософи теж пропонують схеми, згідно з якими історія рухається від свого початку до кінця. Останнім поглядам притаманний... - віра в кінець історії, ідеальний стан людства, до якого воно прямує. Наприклад, Френсіс Фукуяма, спостерігаючи розвал тоталітарних, комуністичних та соціалістичних систем, вважає, що сучасний політичний устрій є кінцевою формацією життя людей. Всі суспільства Фукуяма ділить на... і - це розвинені західні суспільства, в яких
сформувався....... устрій, які фактично досягли закінчення історії й будуть перебувати у стані..., яка характеризується відсутністю соціальних конфліктів, революцій чи інших історичних подій і змін.
5. Виберіть із п 'яти варіантів відповідей на кожне запитання один правильний
1. Яка з перерахованих нижче концепцій належить до соціопсихологічних концепцій суспільства?
а) соціологічний механіцизм;
б) соціологічний натуралізм;
в) теорія «інстинктів соціальної поведінки»;
г) теорія предметної дії;
д) теорія соціальної дії.
2. Що з перерахованого нижче належить до сутнісних ознак суспільства?
а) діяльність;
б) вітальність;
в) трансцендентність;
г) історичність;
д) матеріальність.
3. Історично сформований набір правил, цінностей і норм для регулювання суспільного життя - це:
а) індивід;
б) соціальна група;
в) соціальна спільнота;
г) соціальна організація;
д) соціальний інститут
4. Роль яких саме чинників вважав Малтус головними у розвитку суспільства?
а) психологічних;
б) географічних;
в) демографічних;
г) біологічних;
д) природних.
5. Хто з указаних нижче мислителів заперечував існування історичних закономірностей?
а) Гусерль;
б) Шелер;
в) Поппер;
г) Конт;
д) Геґель.
Література:
1. Андрущенко В.П., МихальченкоМ.1. Сучасна соціальна філософія.- К.: Генеза, 1996.369 с.
2. Parsons T. The Social System. N.Y., 1964.
Еще по теме Постмодерністська соціологія та критика історизму:
- 2.6.6. Особливості сучасного історичного дискурсу. Постмодерністська критика історицистської раціональності
- 2.6.2. Історизм як продукт новоєвропейської раціональності
- ВЕБЕР Альфред До питання про соціологію держави і культури
- Принциповий історизм філософського знання
- 2.3.2. «Природний історизм» античної філософії. Давньогрецька історіографія
- Чистая критика Вальтера Беньямина
- Опытъ критики критицизма.
- Критика учения об идеях. Бытие как реальный индивид
- Критика идей социализма и коммунизма
- Ж. Делез як критик сучасної освіти
- Номиналистическая критика томизма: приоритет воли над разумом
- Критика Гегелем учения Канта о понятии
- 10.2. Феноменологічна критика натуралізму, психологізму та історицизму
- Філософія Дж. Локка. Критика її Дж. Берклі та Д. Юмом
- МАРКС Карл До критики політичної економії. Передмова
- §4. Логико-философский анализ кантовской критики онтологического аргумента
- Гегелевская критика концепции понятия традиционной логики