<<
>>

Постмодерністська соціологія та критика історизму

Філософія постмодернізму переосмислює всі соціологічні, со­ціально-філософські й історичні знання. Традиційна соціологія та соціальна філософія, на думку постмодерністів, страждала тими ж хибами, що і уся минула філософія, тобто «проективність» (ві­рою в соціальний порядок (а не хаос) як ідеал, якого треба досяг­ти, та вірою в прогрес і модернізацію), «адмініструванням» (уяв­ленням про суспільство як цілісний механізм, намагання впоряд­кувати його) та «бінаризмом» (оцінкою людей через бінарні опо­зиції (соціалізація - девіація, згода - конфлікт тощо).

Постмодернізм ставить під сумнів поняття «суспільство», адже в умовах текстуалізації й хаотизації світу розглядати суспільство як цілісність - безглуздо. Вони намагаються підмінити поняття «суспільство» поняттям «простір соціального тексту». Постмо­дернізм відкидає теорію прогресу чи суспільного розвитку, наяв­ність порядку у суспільстві, закликаючи до уявлень про людей поза бінарними опозиціями (добро - зло, справедливість -неспра­ведливість, соціалізація - девіація і т.п.).

Зрештою, термін «постмодерн» тлумачиться посмодерністами як «постсучасність», подієвість, що відбувається «після часу», в ситуації завершеності історії чи то «поза історією». З одного бо­ку, таке «позаісторичне» буття витлумачується в контексті ідей Фукуями, а, з іншого, - історія оголошується неориґінальною і «повторюваною», - з точки зору ідей постомодерністів про прин­ципову неориґінальність чого б там не було. Такий підхід прак­тично означає відкидання історії як такої, хоча найчастіше висту­пає лише ферментом для більш досконалого історичного аналізу.

Питання до семінарського заняття

1 Основні філософські підходи до розуміння суспільства.

2. Сутність суспільства та його головні ознаки.

3. Суспільство як система, що саморозвивається.

4. Суспільна динаміка.

5. Роль географічних і демографічних чинників у розвитку суспільства.

6. Людина як головний суб’єкт історії.

7. Проблема існування історичних закономірностей.

8. Проблема «кінця» та «смислу» історії.

9. Постмодерністська соціологія й критика історизму.

Завдання, вправи, тести

1. Вставте пропущені слова

Суспільство - це......, пов’язаних між собою.... Галузь філософського знання, що вивчає

суспільство, називається......

4. Вставте пропущені слова

У межах філософії історії й теології окреслилась окрема галузь знання - яка намагається пізнати, яким буде кінець історії. Хоча філософія не є ні міфологією, ні релігією, однак філософи теж пропонують схеми, згідно з якими історія рухається від свого початку до кінця. Останнім по­глядам притаманний... - віра в кінець історії, ідеальний стан людства, до якого воно прямує. Наприклад, Френсіс Фукуяма, спостерігаючи розвал тоталітарних, комуністичних та со­ціалістичних систем, вважає, що сучасний політичний устрій є кінцевою формацією життя лю­дей. Всі суспільства Фукуяма ділить на... і - це розвинені західні суспільства, в яких

сформувався....... устрій, які фактично досягли закінчення історії й будуть перебувати у стані..., яка характеризується відсутністю соціальних конфліктів, революцій чи інших історичних подій і змін.

5. Виберіть із п 'яти варіантів відповідей на кожне запитання один правильний

1. Яка з перерахованих нижче концепцій належить до соціопсихологічних концепцій суспільства?

а) соціологічний механіцизм;

б) соціологічний натуралізм;

в) теорія «інстинктів соціальної поведінки»;

г) теорія предметної дії;

д) теорія соціальної дії.

2. Що з перерахованого нижче належить до сутнісних ознак суспільства?

а) діяльність;

б) вітальність;

в) трансцендентність;

г) історичність;

д) матеріальність.

3. Історично сформований набір правил, цінностей і норм для регулювання суспільного життя - це:

а) індивід;

б) соціальна група;

в) соціальна спільнота;

г) соціальна організація;

д) соціальний інститут

4. Роль яких саме чинників вважав Малтус головними у розвитку суспільства?

а) психологічних;

б) географічних;

в) демографічних;

г) біологічних;

д) природних.

5. Хто з указаних нижче мислителів заперечував існування історичних закономірностей?

а) Гусерль;

б) Шелер;

в) Поппер;

г) Конт;

д) Геґель.

Література:

1. Андрущенко В.П., МихальченкоМ.1. Сучасна соціальна філософія.- К.: Генеза, 1996.­369 с.

2. Parsons T. The Social System. N.Y., 1964.

<< | >>
Источник: Філософія: підручник для студентів вищих навчальних закладів / Олександр Борисович Киричок.- Полтава: РВВ ПДАА,2010.- 381 с.. 2010

Еще по теме Постмодерністська соціологія та критика історизму:

  1. 2.6.6. Особливості сучасного історичного дискурсу. Постмодерністська критика історицистської раціональності
  2. 2.6.2. Історизм як продукт новоєвропейської раціональності
  3. ВЕБЕР Альфред До питання про соціологію держави і культури
  4. Принциповий історизм філософського знання
  5. 2.3.2. «Природний історизм» античної філософії. Давньогрецька історіографія
  6. Чистая критика Вальтера Беньямина
  7. Опытъ критики критицизма.
  8. Критика учения об идеях. Бытие как реальный индивид
  9. Критика идей социализма и коммунизма
  10. Ж. Делез як критик сучасної освіти
  11. Номиналистическая критика томизма: приоритет воли над разумом
  12. Критика Гегелем учения Канта о понятии
  13. 10.2. Феноменологічна критика натуралізму, психологізму та історицизму
  14. Філософія Дж. Локка. Критика її Дж. Берклі та Д. Юмом
  15. МАРКС Карл До критики політичної економії. Передмова
  16. §4. Логико-философский анализ кантовской критики онтологического аргумента
  17. Гегелевская критика концепции понятия тра­диционной логики