ФЕНОМЕНОЛОГІЧНА КРИТИКА НАТУРАЛІЗМУ, ПСИХОЛОГІЗМУ ТА ІСТОРИЦИЗМУ

• Філософію, яка пояснює реальність і свідомість як природний процес, що пізнається в об’єктивно-значущій формі, Е. Гуссерль називає натура-

лізмом. Наслідування природно- наукового зразка, для якого тільки просторово-часовий тілесний світ є природою, означає неминучу на­туралізацію свідомості При тако­му підході до свідомості втрача­ється найголовніше - міжсуб’ єкт- ні зв’язки.

«Натураліст учить, пропові­дує, моралізує, реформує. Але він за­перечує саме те, що за самим своїм смислом передбачає кожна пропо­відь, кожна вимога як такі. Без­глуздість у нього не відкрита, а при­хована для нього самого, і полягає в тому, що вона натуралізує розум».

Е. Гуссерль

• Спробу обґрунтування філо­

софії, її значущості через спирання на психологію як науку про факти £. Гуссерль називає психологізмом. Така спроба позбавляє філософію її пред­мета. Це пояснюється, по-перше, тим, що фактуальна наука не може бути обґрунтуванням ейдетичної науки, оскільки ейдетична наука має справу не з випадковими фактами, а з апріорними інтенційними основами емпірично­го. По-друге, сутність психічного виключає буття в смислі тілесного буття природи, котре пізнається як індивідуальна тотожність у множині дослідів.

Концепцію свідомості Е. Гуссерль будує на основі поняття інтенційності (інтенція - спрямованість будь-якого акту свідомості на об’єкт). Поняття інтен- ції ввів у вжиток психолог Ф. Брентано, вчитель Е. Гуссерля. Будь-яка свідо­мість є «свідомістю про» (про щось). Інтенційність внутрішнього властива свідомос­ті, тому вивчення її сутності означає вивчення її смислу та її предметності. За­вдяки їм конституюється система переживань, через які для ego («Я») існує світ.

• Історицизм, подібно до пси­хологізму, також намагається об­ґрунтувати філософію через спи­рання на історію як на науку про факти.

ι-

«Психічне - це з двох боків необмежений потік феноменів, з єдиною інтенційною лінією, яка проходить через нього, котра є не­мовби переліком всепроникаючої єдності, а саме лінією позбавле­ного початку і кінця іманент­ного «часу» - часу, який не ви­мірюється ніякими хрономет­рами ».

Єдиною дисципліною, здатною зробити філософію строгою і точ­ною наукою, є феноменологія Це -

Ε. Гуссерль

«Якщо я розглядаю істори- цизм як теоретико-пізнавальну хибну думку, котра через свої суперечливі наслідки повинна бу­ти так само енергійно відкину­та, як і натуралізм, то все ж я хотів би ясно підкреслити, що цілком визнаю величезне значення «історії» в широкому розумінні для філософа. Для нього відкрит­тя загального духу настільки ж важливе, як відкриття природи».

Е. Гуссерль

наука про феномени. А феномен є те, що проявляється (являється), оскільки воно проявляється у сві­домості. Людське «Я» і всі речі, які оточують його, є феномени. Завдя­ки принципові феноменологічної Редукції, тобто утриманню (епохе) від віри в реальність навколишньо­го світу, ми споглядаємо ейдос світу, його ідеальну цінність. З цієї точки зору редукція є ейде­тичною. Оскільки феномен про­являє себе тільки у свідомості і тільки через акт свідомості, тобто свідомість суб’єкта визначає ста­

новище речей в реальності, редукція є також і трансцендентальною.

На відміну від трактування свідомості І. Кантом як такої, що утворює об’єкт, Е. Гуссерль вважає: свідомість лише виявляє об'єкт у людині (в мені), і більше нічого. У подвійному - ейдетичному і трансцендентальному — вимірі феномен, так само як і його явленість свідомості, репрезентує собою щось абсолютне - сутність речі, її буття. Свідомість, яка здійснює редукцію, є самодостатньою, і завдяки її діяльності нам відкривається єдине абсолютне буття. Інтенція на об’єкт, який безпосередньо і в оригіналі дано свідомості, є інтуїцією. Завдання філософії полягає в досягненні очевидності, заснованої на об'єктивній апеляції до інтуїції, а не на чиїхось точках зору.

• Поняття «конституювання» завершує теорію Е. Гуссерля. Свідомість є конституюючий потік переживань. Формою конституювання є феномено­логічна темпоральність — єдність минулого, майбутнього і теперішнього в одному інтенційному акті свідомості Завдяки конституюванню у формі тем- поральності (часовості) свідомість «Я» володіє навколишнім світом і самим собою. Філософія, — вважає Е. Гуссерль, — і є вищим прагненням Розуму конституювати з дійсною очевидністю «Я» і те, чим є світ для цього «Я».

10.3.