§ 1. Комунікативні стратегії розвитку правової реальності

Досліджуючи проблему комунікативності, зокрема у правовому ас­пекті, слід мати на увазі відмінність комунікативної діяльності від ін­ших видів діяльності - художньої, духовної, предметної та ін.

Беручи до уваги те, що, за твердженням К. Ясперса і Ю. Ґабермаса, процеси пізнання і мислення є переважно процесами комунікації, ми можемо вести мову про своєрідний атрибутивно-комунікативний харак­тер правової діяльності суб’єкта.

Ціннісні уподобання суб’єкта, що відіграють вирішальну роль у акті комунікації, позначаються на характері, способах реалізації і результа­тах його правової діяльності. Зауважимо, що цінності не задані заздале­гідь і не є статичними. Вони формуються у процесі розвитку тієї чи ін­шої соціокультурної форми і закріплюються в соціальних нормах, у від­повідності з якими індивід виражає й утверджує себе в соціокультурно- му просторі. Тільки проявивши себе у діяльності, він зможе посісти пе­вне місце у суспільній ієрархії. Саме у діяльності, що супроводжується мисленнєвими (комунікативними) процесами народжуються нові смис­ли, які в подальшому поповнюють нормативну систему життєдіяльності індивіда. Вони можуть «осідати» в предметних елементах практики або «укладатися» у системні зв’язки, що утворюють правовий простір.

В ситуації «ціннісного хаосу» суб’єкту доволі складно здійснювати усвідомлену предметно-чуттєву діяльність. Саме ціннісна дезорієнтація породжує смисловий хаос. Смисли, які з’являються у результаті такої діяльності, «не вкладаються» у традиційні системні зв’язки, що й приз-

Марченко О.

комунікативних систем. Революція у галузі комп’ютерно-

комунікативних технологій, посилення впливу Інтернету на свідомість сучасної людини, віртуалізація життя актуалізують проблему смислот- ворення. Постає проблема: як, опрацьовуючи потоки інформації, не під­пасти під плив ЗМІ і навчитися формувати власну думку щодо тих скла­дних процесів, які відбуваються у світі?

На сьогодні темп і щільність процесів смислотворення досягли та­кої критичної величини, яка вже не кількісно, а якісно змінює загально­культурний контекст. Хвилі смислових інновацій, накладаючись одна на одну, не встигають утвердитися - ні у традиції (зовнішній, соціальний рівень), ні в ментальності (внутрішній, суб’єктивний рівень).

Ця ситуація породжує численні часткові наслідки:

— кризу правовідносин,

— всепоглинаючий релятивізм,

— пасивність, фаталізм і байдужість.

Таким чином, на характер діяльності людини впливають не лише ціннісні орієнтири, але й інформаційне середовище, що призводить до трансформації уявлень про правові цінності.

У сучасному суспільстві людина втрачає контроль над значущими соціальними процесами. Це є ознакою індивідуалізованого, «заражено­го» фрагментацією суспільства, що в цілому є наслідком глобалізацій- них процесів. Такий висновок має усі підстави, адже розколотий, фраг­ментарний життєвий простір людини є відображенням такого ж електи- чного соціокультурного простору, в якому руйнуються моральні устої, розпадаються природні соціальні зв’язки між людьми. Суб’єкт змуше­ний постійно змінювати свої життєві стратегії, швидко переходити від однієї діяльності до іншої, аби надати своєму існуванню хоча б види­мість стабільності.

Цей процес ускладнюється системною кризою, що супроводжується радикальним «переформатуванням» ціннісно-світоглядних орієнтирів у суспільстві.

можливі варіанти його самореалізації.

Таким чином, багатогранний прояв свого «Я» у найрізноманітніших видах діяльності є прерогативою небагатьох і безпосередньо залежить від матеріальних можливостей людини. Усім іншим залишається лише спостерігати за тим, як у «паралельному», віртуальному для них (не ли­ше у розумінні медійності), життєвому просторі вирує життя, здійсню­ються проекти, які багато в чому й визначають їх (спостерігачів) майбу­тні життєві стратегії.

Водночас незадіяними залишаються потужні інтелектуальні ресур­си, знання, досвід значної кількості людей. А якщо потенціал не затре­буваний, не використовується за призначенням, то руйнується не лише цей людський потенціал, а й механізм його відтворення. Звідси форму­вання заниженої самооцінки суб’єкта діяльності, втрата соціальних іде­алів та довгострокових, перспективних соціальних цілей, які раніше на­повнювали життя людини конструктивно-новоутворюючими смислами; девальвація таких понять, як професіоналізм і високий рівень культури праці. Усе разом це спричиняє руйнування базових основ розвитку «правової людини» у сучасних реаліях, а отже, є небезпека зростання рівня злочинності, криміналізації суспільства.

Визначальними для розуміння специфіки сучасного соціокультур- ного, в тому числі і правового, простору є такі фактори:

— індустріалізація культури, посилена технологізацією;

— докорінна трансформація системи цінностей;

— повсякчасне розповсюдження масової культури, що породжує людину «маси»;

— утвердження «споживацької» культури з «ринковим» ставленням до людини;

— становлення «мозаїчної, кліпової» свідомості сучасної людини, яка існує в електичному соціокультурному середовищі;

— криза ідентичності.

Відповідним чином змінюється й діяльність людини: вона теж стає поверховою, фрагментарною, орієнтованою переважно на розваги й отримання швидкого результату.

Оскільки людина є тим вихідним імпульсом, що забезпечив власне виникнення системи «людина - суспільство», носієм її змісту, смислів, і врешті-решт, кінцевою метою її функціонування, то саме від людини, її внутрішнього духовного спрямування, відтвореного у діяльності, зале­жить, якою буде дійсність навколо неї. У конструюванні особистістю власного життєвого простору визначальну роль відіграє така концепту­альна складова життєдіяльності, як смисли, які кожна людина вкладає у

Марченко О. В. ФІЛОСОФІЯ ПРАВА свою діяльність. Смисли зумовлюють цілі, до яких прагне індивід впро­довж життя, і, що не менш важливо, засоби, які він обирає для досяг­нення цих цілей. Важливу роль у реалізації життєвих стратегій відіграє також здатність до усвідомлення власних дій і вчинків, співвіднесення їх із ціннісними уявленнями, прийнятними у соціумі, що передбачає пе­вну внутрішню відстороненість, рефлексію індивіда над своєю свідоміс­тю.

Відповідно серед найважливіших завдань, які постають перед сус­пільством, є на сьогодні відновлення нормативно-ціннісних ідеалів, які ґрунтуються на культурних і духовних традиціях народу. Необхідно ку­льтивувати серед молоді прагнення до духовності, зокрема здатності виходити за межі свого індивідуального існування, аби проявити любов і турботу по відношенню до оточуючого світу; розуміння краси, що не­від’ємно від добра й відповідальності перед суспільством і собою.

Свою модель оновленого справедливого суспільства із новим типом правових відносин, який би узгоджувався із викликами постнекласичної реальності, запропонували Ю. Ґабермас і Н. Луман.