§5. Пріоритет свобод,

І: Друга моральна особливість

Тепер ми можемо розглянути підстави, згідно з якими сторони у початковій позиції встановлюють принципи, що гарантують забезпечення базових свобод і систему їх­ніх пріоритетів.

По-перше, слід зауважити, що заданої концепції особи можуть існувати три типи міркувань, які сторони повинні чітко розрізняти при визначенні категорії блага для лю­дей, представниками яких вони є. Можуть існувати мір­кування, пов’язані з розвитком та повною і свідомою реа­лізацією двох моральних засад, кожна з яких сприяє появі міркувань певного виду; крім того, можуть існувати мір­кування, пов’язані з детермінованою концепцією блага людей. У цьому розділі ми розглянемо міркування, пов’я­зані зі спроможністю дотримуватись концепції блага та детермінованої концепції блага людей. Почнемо з остан­ньої. Нагадаю: хоча сторони знають, що люди, яких вони репрезентують, мають певні детерміновані концепції бла­га, їм невідомий конкретний зміст цих концепцій; тобто їм невідомі ані окремі цілі цих людей, ані об’єкти їхнього прикладення й уподобання, ані їхнє бачення зв’язку зі світом — релігійного, філософського або морального, — стосовно якого, власне, й визначаються ті цілі та уподо­бання. Проте сторонам відома загальна структура раціо­нальних життєвих планів людей (на підставі загальних фактів, що стосуються психології людини та роботи со­ціальних інституцій), а отже, в загальних рисах їм відомі основні елементи концепції блага. Знання зазначених предметів приходить разом із розумінням та використан­ням найголовніших благ, як було показано вище.

Для пояснення цих ідей розглянемо свободу совісті та підстави, які спонукають сторони приймати принципи, шо гарантують цю базову свободу стосовно релігійних, філософських і моральних поглядів на наше ставлення до світу22.

Зауважимо, що, коли бути точним, наведене перше об­ґрунтування свободи совісті не може служити аргумен­том. Я навів його тут лише для того, аби звернути увагу, яким чином завіса незнання у поєднанні з відповідаль­ністю сторін щодо захисту невідомих їм, але визначених і утверджених релігійних, моральних та філософських поглядів людей спонукає сторони до захисту цієї свободи. Тут важливо зауважити, що прийняття таких поглядів і концепцій блага має бути безумовним і не підлягає обго­воренню. Зазначені погляди і концепції є формами, від визнання і захисту яких ми не можемо відмовитись, бо це ставитиме під загрозу міркування, що перекриваються другим принципом справедливості.

Отже, зрозуміло, чому свобода совісті є базовою сво­бодою і має пріоритет як одна з таких свобод. Враховуючи систему релігійних, філософських та моральних поглядів, міркування, що перекриваються другим принципом спра­ведливості, не можуть обмежувати головної сфери дії цієї свободи. Якщо ми заперечуватимемо, що свобода совісті є базовою свободою, і вважатимемо, що всі інтереси лю­дей порівнювані й між кожними двома інтересами завжди існує певне «співвідношення цін», у розумінні доцільності захисту одних за рахунок інших, то ми неодмінно зайдемо у глухий кут. Єдиний спосіб продовження дискусії — спробувати показати, що система базових свобод як єдина група — це частина послідовної і працездатної концепції справедливості, яка задовольняє базові структури демо­кратичного режиму і, більше того, відповідає їхнім основ­ним переконанням.

Повернемося тепер до міркувань, пов’язаних із спро­можністю дотримуватись тієї чи іншої концепції блага. Ця спроможність раніше була нами визначена як здат­ність формувати, переглядати та раціонально ставити за мету визначену концепцію блага. Тут містяться два тісно пов’язаних аспекти, оскільки наведену спроможність можна розглянути двома способами. Згідно з першим із них — відповідний розвиток і реалізація даної спромож­ності, як цього вимагають обставини, розглядається як засіб досягнення блага людини, і в такому розумінні, як засіб, вони не є (за визначенням) частиною саме цієї осо­би визначеної концепції блага. Люди використовують цю спроможність у процесі раціональної реалізації їхніх кін­цевих цілей і своїх уявлень про повноту життя.

Другий спосіб розгляду спроможності створювати кон­цепцію блага призводить до розуміння ще однієї підстави для свободи совісті. Ця підстава випливає з широкої сфе­ри застосування і регулюючої природи даної свободи, а також внутрішніх принципів, що спрямовують її реаліза­цію (принципи раціональної поміркованості). Такі особ­ливості зазначеної спроможності дають нам змогу вважа­ти, що ми самі визначаємо наш життєвий шлях завдяки повному, поміркованому і обгрунтованому розкриттю на­ших інтелектуальних та моральних здібностей. Цей раціо­нально підтверджений зв’язок між нашою поміркованою розсудливістю і нашим життєвим шляхом сам по собі стає частиною нашої детермінованої концепції блага. Така можливість передбачена концепцією особи. Таким чи­ном, крім того, що наші переконання справедливі, наші дії — правильні, а наші цілі вірні, ми також можемо праг­нути взнати, чому наші переконання є справедливі, наші дії — правильні, а наші цілі вірні і достойні нас. Як сказав би Міл, ми можемо прагнути зробити нашу концепцію блага «нашою власною»; ми не задовольняємося прий­няттям готової концепції, запропонованої нам суспіль­ством або рівними нам членами суспільства²³.

За такого розуміння спроможності щодо створення концепції блага, ця спроможність є не засобом, а ключо­вою складовою визначеної концепції блага. Важливе міс­це цієї концепції справедливості як чесності посідає те, що вона дає нам змогу побачити наші кінцеві цілі та впо­добання у спосіб, який дозволяє максимально реалізувати одну з моральних особливостей, що служить основою для розгляду людей у даній політичній концепції справедли­вості. Для того, щоб ця концепція блага стала реальною, ми повинні мати можливість, навіть більшу, ніж у попе­редньому випадку, робити помилки і помилятись у межах, визначених базовими свободами. Для того, щоб гаранту­вати припустимість такої концепції блага, сторони, як на­ші представники, повинні стояти на принципах, що за­хищають свободу совісті.

Наступні три підстави свободи совісті взаємопов’язані таким чином. По-перше, концепції блага розглядаються як задані й чітко обгрунтовані; і, оскільки існує множин­ність таких концепцій і жодна з них не підлягає обгово­ренню. сторони визнають, що через завісу незнання принципи справедливості, які забезпечують однакову для всіх свободу совісті, є єдиними принципами, які вони мо­жуть прийняти. У наступних двох підставах концепції блага розглядаються як предмет для перегляду відповідно до причин, які є складовою частиною спроможності щодо створення концепції блага. Проте, оскільки повне і сві­доме використання цієї спроможності вимагає наявності певних соціальних умов, що захищаються свободою со­вісті. то висновок, який випливає з двох останніх обґрун­тувань. той самий, що і з першого.