Традиції і новації в культурі

Культура охоплює стійкі та змінні моменти. До стійкого в культурі відносяться традиції. Традиції зберігаються і передаються від покоління до покоління і виступають як форма світосприйняття, ідеї, цінності, звичаї, обряди тощо.

Система традицій відображає цілісність, стійкість суспільства, так як вони є елементами соціальної і культурної спадщини і зберігаються досить довго. Крім того, традиції мають відносну самостійність і впливають - позитивно чи негативно - на формування особистості. Тому нехтування традиціями порушує наступність у розвитку культури, призводить до втрат цінних досягнень людства. Водночас сліпе схиляння перед традицією породжує консерватизм і застій у розвитку суспільного життя і, відповідно, культури.

Разом з тим, культура не може існувати без оновлення - зміни є іншим боком розвитку суспільства. Отже, єдність традицій і оновлення є загальною характеристикою культури.

Людина є суб’єктом творчої діяльності в культурі. В той же час, не кожна новація стає фактом культури. Наукове відкриття, музичний чи художній твір повинні поширитись у суспільстві, отримати відгук в умах і серцях людей, тому будь-яка новація, яка має глибокий зміст і цінність, яка перевірена часом, заново оцінюється і сприймається кожним наступним поколінням.

Отже, традиції у культурі і ставлення до культурної спадщини стосується не лише збереження, але й розвитку культури, створення нового, прирощування культурного багатства у процесі творчості, тобто новацій. Створення «нового» та набуття ним соціального значення відбувається лише після сприйняття іншими людьми.

На підставі різного співвідношення традицій і новацій відбувається поділ суспільств на традиційні і сучасні.

У традиційних суспільствах традиції переважають над творчість, оновленням. Якщо зміни в межах традиції і відбуваються, то найчастіше є випадковими і безсистемними.

У сучасних суспільствах основною цінністю є новації. Кожна культурне надбання має неповторний, унікальний характер. Можна навіть сказати, що сучасне суспільство пронизане гонитвою за новаціями. Але, в той же час, така «гонитва» також дуже часто дає негативні результати: низькопробність, дегративність тощо.

Таким чином, розвиток культури є суперечливим процесом. Культура поєднує і прогресивне, і регресивне (чи навіть реакційне). Наприклад, тип науково-технічної культури, який спочатку склався в Європі, а потім поширився у всьому світі, сприяв розвитку свободи людини. Водночас він має і свої вади: технологічна цивілізація, втрачаючи духовність, існує на основі такого взаємовідношення між людиною і природою, за яким природа є об’єктом людської діяльності, об’єктом необмеженої експлуатації.

4.