Висновки до розділу 3

Г. П. Щедровицький, розмірковуючи над місією методології, дійшов фундаменталь­ного висновку, що її кінцева мета має глобальний характер і не може обмежуватися розвитком мислення та здібностей окремих індивідів.

Отже, адекватна діяльність фахівця (як пізнавальна, так і перетворювальна) може здійснюватися лише з позиції загальносвітового контексту, тобто з позиції збережен­ня органічної єдності людини зі світом, що, своєю чергою, можливо тоді, коли діяч піднявся у своєму розвитку на третій - особистісний - рівень. Глобальні проблеми як відображення розбалансованих взаємин людини зі світом свідчать про те, що ні вчені, ні державні й політичні діячі ще не стоять на особистісних позиціях, тому не володіють методологією професійної діяльності. Необхідність оволодіння такою методологією сьогодні продиктовано, з одного боку, глобальними проблемами, а, з іншого, - відсут­ністю фахівців, здатних мислити й діяти з позиції збереження життя на землі.

Ми запропонували механізм розвитку рефлексії в процесі побудови моделі людини, яку, на нашу думку, може бути прийнято як особистісний ідеал. Про роль і значення особистісного ідеалу А. Адлер сказав: „У житті й розвитку людини немає нічого, що виконується з такою прихованістю й наполегливістю, як утвердження особистісного ідеалу” [1, с. 104]. Сьогодні, коли в людському співтоваристві гостро відчутна відсут­ність ідеалу, запропонована модель розвитку людських здібностей набуває фундамен­тального значення. Навчання через модель людини й через побудову особистої НКС є ефективним тому, що воно заздалегідь інформує учня про ті переваги, які він матиме внаслідок розвитку власних здібностей. Процес навчання стає відкритим. Учень отри­мує можливість свідомо зробити свій вибір.

Запропонована концепція розвитку діяльнісної здібності індивіда дозволяє подолати протиріччя, що склалося у філософії, етиці, психології з приводу співвідношення інте­лектуальних здібностей і моральних якостей фахівця. Існує думка, що інтелектуальний потенціал фахівця не залежить від моральної позиції людини. Уважаємо, що інтелекту­альний потенціал людини не залежить від її моральної позиції в тих сферах, де немає безпосереднього виходу в соціальні проблеми (техніка, наука). Ситуація кардинально змінюється, коли розумова діяльність стосується соціальних проблем. Розв’язувати їх здатен лише фахівець, який поєднує в собі інтелектуальний потенціал (здібність до рефлексії) і високі моральні якості. Оволодіння НКС створює інтелектуальні передумо­ви для того, щоб діяльність фахівця мала цілісний характер, тобто не завдавала шкоди природі, людині, суспільству. Запропонована модель розвитку людини доводить орга­нічний взаємозв’язок її інтелектуального потенціалу з моральними якостями. Форму­вання НКС як інтелектуального інструментарію фахівця під силу лише тому суб’єктові діяльності, який спонукуваний інтересом свого суспільства.

Слід зазначити, що наше розуміння місії методології зазнає свідомого спротиву па­нівного типу людини - людини маси. Вона усвідомлює, що не здатна досягти такого рівня розумової діяльності передусім у соціальній і гуманітарній сферах. Уважаємо, що подолання цього спротиву необхідно починати зі школи.