Висновки до розділу 1
На основі аналізу проблеми деструктивності ми дійшли висновку, що її причиною, починаючи вже з середини XIX ст., є діяльність людини посереднього рівня здібностей. Уважаємо, що світоглядною основою її деструктивної діяльності є установка на пріоритет матеріального над духовним.
Зберігати в масштабах людства пріоритет матеріального в сучасних умовах подібно самогубству. Чому ці висновки не змогли зробити сучасні мислителі, щоб якось призупинити деструктивний характер людської діяльності? Уважаємо, що більшість авторів, які аналізували деструктивний характер діяльності посередньої людини, припустилися однієї спільної методологічної помилки - вони відривали результати діяльності від здібностей діячів. Спільна методологічна помилка зумовила той факт, що всі згадані автори, крім А. Печчеї та М. С. Гусельцової, осмислювали діяльність людини в межах спрощеного розуміння поняття „розвиток”, яке розглядали переважно щодо матеріального буття людини. Це призвело до того, що всі вони мислили в межах однієї парадигми: пріоритет матеріального над духовним. Отже, мислення в межах пріоритету матеріального над духовним було світоглядною основою діяльності посередньої людини й одночасно світоглядною помилкою тих, хто аналізував їхню діяльність. На жаль, маємо констатувати, що ті, хто аналізували діяльність посередньої людини, були такими самими за своїми здібностям, як і ті, кого вони аналізували.Виходячи з цього, ми змушені зробити черговий висновок про те, що зусилля більшості сучасних учених і гуманітаріїв щодо подолання деструктивності мають технократичний і сцієнтистський характер. Отже, без переосмислення світоглядних основ людської діяльності хаос буття подолати не можна. Якщо епоха модерну сформулювала ідеал діяльності - перетворення природи, то антрополого-глобальна катастрофа вимагає, щоб людина відновила єдність із природою.
Цей характер взаємин із природою І. Пригожин назвав діалогом. В умовах діалогу людини з природою ідеалом діяльності має бути „не- діяння”, тобто така діяльність, що максимально орієнтує людину на збереження рівноваги з природою. Безумовно, мати такі взаємини з природою сучасна людина не спроможна. Це вперше зрозумів А. Печчеї, який сформулював категоричний імператив сучасності: людино, зміни свої якості! Для реалізації категоричного імперативу сучасності ми пропонуємо ієрархізовану модель чотирьох рівнів розвитку діяльнісних здібностей людини. Здійснюючи процес спілкування через модель, ми розгортаємо перед учнями всю сконцентровану в теорії та на практиці інформацію про людину, яка слугуватиме їй ідеалом. У процесі спілкування вчителя й учня через модель людини ми приводимо в активний стан весь інтелектуальний, психологічний, соціальний, життєвий досвід усіх учасників навчально-виховного процесу. Спираючись на схематично окреслені межі зовнішнього процесу життєдіяльності людини „Х”, перейдемо до пошуку відповідей на питання до внутрішнього процесу її життєдіяльності з тим, щоб із них, як із будівельного матеріалу, власне й побудувати модель людини в позиції „Х” як допоміжний засіб у непосильній праці самовдосконалення учнем його здібностей.