Від 2050 до 2100 року і далі

І, нарешті, у Візіях містяться пропгози щодо розвитку науки і технологій у період з 2050 року до початку двадцять другого сторіччя. Хоч прогнози на таке віддалене майбутнє можуть бути тільки приблизні, можна пропустити, що в цей період науковий прогрес перебуватиме під впливом кількох нових важливих досягнень.

Квантова теорія теж здійснюватиме потужний вплив на життя у наступному сторіччі, особливо на енерговиробничу сферу. Можливо, ми станемо свідками перших ракет, що долітатимуть до найближчих зірок, і планів про створення перших колоній у космосі.

Після 2100 року дехто з науковців передбачає подальше зближення всіх трьох революцій, коли квантова теорія дасть нам транзисторні схеми й цілі механізми завбільшки з молекулу, а також змогу дублювати нервову структуру мозку на комп'ютері. У цю еру дехто з науковців серйозно передбачає можливість продовження людського життя шляхом вирощування нових органів і тіл, маніпулювання нашою генною структурою або й навіть повного злиття з нашими комп'ютерними творіннями.

До планетної цивілізації

Перед перспективою такого запаморочливого наукового! технологічного прогресу дехто починає казати, що ми рухаємося надто швидко, заходимо надто далеко і що ці наукові революції можуть призвести до непередбачених соціальних наслідків.

Спробуємо відповісти на ці справедливі запитання і зауваження, ретельно проаналізувати, як ці потужні ре­волюції позначаться на суспільстві, особливо якщо вони поглиблюватимуть ті його недоліки, що існують вже тепер.

Крім того, ми розглянемо навіть ще далекоглядніше питання: куди ми мчимо? Якщо одна ера науки закінчується, а інша щойно починається, то куди це все веде?

Саме це питання ставлять астрофізики, що досліджують небо у пошуках позаземних цивілізацій, які можуть бути значно прогресивнішими, ніж наша. У нашій галактиці близько 200 мільярдів зірок, а у космосі - трильйони галактик. Замість того, щоб витрачати мільйони доларів, навмання шукаючи ознак позаземного життя на всіх зірках, астрофізики зайняті цим пошуком, спробували дещо сфокусувати свої зусилля, зробивши теоретичні припущення стосовно енергетичних характеристик та автографів цивілізацій, прогресивніших від нашої на декілька сторіч або тисячоліть.

Застосовуючи закони термодинаміки та енергії, астрофізики, що досліджують небо, класифікували гіпотетичні позаземні цивілізації на три типи залежно від того, як вони використовують енергію. Російський астроном Микола Кардашев і фізик із Прінстонського університету Фріман Дайсон назвали їх цивілізаціями типу I, II і III.

Зважаючи на те, що споживання енергії щороку потроху збільшується, можна припустити, що через кілька сторіч деякі джерела енергії вичерпаються, і це змусить суспільство рухатися до наступного рівня.

Цивилізація типу І - це така, що опанувала всі форми земної енергії. Ці істоти вміють змінювати погоду, добувати корисні копалини з дна океанів та енергію з ядра планети. їхні потреби в енергії такі великі, що вони мусять освоювати потенційні ресурси всієї планети. Щоб освоювати й використовувати ресурси у такому гігантському масштабі, потрібна надзвичайно злагоджена співпраця між індивідуумами і досконала всесвітня комунікація. Це неодмінно означає, що вона досягла рівня справді планетної цивілізації, такої, що відкинула більшість суперечностей на релігійному, сектантському, політичному та національному ґрунті, які властиві їй на початковому етапі формування.

Цивілізації типу II опанувала енергію зір. їхні потреби в енергії настільки великі, що вони вже вичерпали планетні джерела і мусять використовувати своє сонце, щоб приводити свої машини в дію. Дайсон висловив здогадку, що, збудувавши

гігантську сферу навколо сонця, така цивілізація зможе використовувати весь його викид енергії. Крім того, вони почали досліджувати й, можливо, колонізувати ближні зоряні системи.

Цивілізації типу III вже вичерпали весь обсяг енергії від єдиної зорі. Вони мусять сягати сусідніх зоряних систем і скупчень і з часом еволюціонують до рівня галактичної цивілізації. Вони здобувають енергію, приборкуючи міріади зоряних систем по всій галактиці.

(Щоб дати якесь уявлення про цей масштаб - Об'єднана Федерація Планет, що описана у Star Trek (Зоряна подорож), мабуть, відповідає статусу цивілізації типу II на початковому етапі. Оскільки вона щойно навчилася запалювати зорі й колонізувати декілька ближніх зоряних систем).

Така класифікація цивілізацій має сенс, оскільки за принцип узято наявність конкретних джерел енергії. Кожна прогресивна цивілізація у космосі зрештою матиме у розпорядженні три джерела енергії: власну планету, власну зорю та власну галактику. Іншого вибору немає.

При скромному темпі зростання на 3 відсотки в рік - - такий темп зростання переважно буває на Землі - можна вирахувати, коли наша планета могла б перейти до вищого статусу в галактиці. Наприклад, астрофізики припускають, що кожний наступний тип цивілізації споживає енергії приблизно у десять разів більше, ніж попередній. Хоч на перший погляд ця приголомшлива цифра видається непереборним бар'єром, стабільний темп зростання на 3 відсотки може здолати навіть таку різницю. Фактично, ми сподіваємося досягнути статусу цивілізації типу І через одне-два сторіччя. Аби досягнути статусу цивілізації типу II, нам, можливо, знадобиться не більше, ніж 800 років. Але щоби прийти до статусу цивілізації типу III, нам може знадобитися 10 000 років або й більше (залежно від фізики міжзоряних подорожей).

Де ж ми тепер, спитаєте ви. Наразі ми - цивілізація типу 0. Ми, по суті, використовуємо мертві рослини (вугілля й нафту), щоб живити енергією наші машини. У масштабі всесвіту ми - діти, що роблять перші непевні й незграбні кроки у космос Але до завершення двадцять першого сторіччя потужна сила трьох наукових революцій змусить нації Землі співпрацювати на такому рівні, якого ще не знала історія. До двадцять другого сторіччя ми закладемо основи цивілізації типу І, і людство зробить перший крок назустріч зіркам.

Інформаційна революція вже налагоджує глобальні зв'язки, безпрецедентні в історії людства, змітаючи вузькі, дріб'язкові інтереси, будуючи глобальну культуру. Як друкарський верстат Гутенберга дав людям змогу довідатись про світи поза межами їхнього села, так само інформаційна революція формує єдину планетну культуру з тисячі менших.

Це означає, що наша нестямна подорож у науку й технології одного дня приведе нас до справжньої цивілізації типу І - планетної цивілізації, що повністю підкорила сили планети. Поступ до планетної цивілізації буде повільний, нерівномірний, поза сумнівом, повний несподіваних зигзагів та відступів. На горизонті завжди маячить можливість ядерної війни, вибух смертельної пандемії або екологічна катастрофа. Однак якщо не допустити такої катастрофи, то, думаю, можна сміливо стверджувати, що науковий прогрес несе в собі потенційну можливість створити сили, які неминуче приведуть людську расу до цивілізації типу І.

Сьогодні ми є свідками не кінця науки, а того, як три наукові революції вивільняють могутні сили, які можуть із часом піднести нашу цивілізацію до статусу типу І. Отже, коли Ньютон уперше самотньо вдивлявся у безмежний незвіданий океан знань, то, мабуть, й гадки не мав, що ланцюгова реакція подій, яку започаткували він та інші, одного дня вплине на розвиток усього сучасного суспільства й урешті-решт приведе до утворення світової цивілізації, змушуючи її розвиватися далі й торувати шлях до зірок.